Ostrale – Re form

Палац Потоцьких (вул. Шпитальна 5), 14 червня – 7 липня

Детальніше Купити квиток

Детлеф Швайгер (Detlef Schweiger), Німеччина

1958 р.н., Дюссельдорф, Німеччина

Дитинство та юність провів у Дрездені.
1979-1984 – вивчав мистецтво, теорію дизайну, живопис, графіку в Гумбольдтському університеті Берліна.
З 1986 живе та працює, як фрілансер в Будинку художника (Künstlerhaus) в Лошвіце.

Виставки:
2014 – “trumat” Sächsischer Landtag Dresden
2013 – “blue chant” Kreuzkirche Dresden. Stand 2.Künstlermesse Dresden Messehallen (Katalog)
2012 – BDO Leipzig
2011 – “saends home” Villa Salzburg Dresden
2009 – “querschnitt” Galerie Riedel Frankenthal/Pfalz
2008 – “schwarzweissgold” Neuer Kunstverein Regensburg

 

Маттіас Джекіш (Matthias Jackisch), Німеччина

1958 р.н., Ошац, Німеччина

Проживає в Golberode, Дрезден

1981-1986 – Академія витончених мистецтв у Дрездені

1985-1990 – Група Gruppe Meier (G.M.) з Тобіас Стінджел (Tobias Stengel) і Крисчен Спат (Christian Späte)

1984-2001 – співпраця з фотографом Götz Schlötke

Виставки:

1995 – Videoskulptur in der Wanderausstellung “out of residence”

1997-2001 – performative Skulptur für den Bundestag, Jacob-Kaiser-Haus, Berlin Permanente Raumskulptur im Neubau der Telecom in Leipzig

2009 – Kunstpreis der Freimaurerlogen zu Dresden

 

Янак Коузел (Janak Kouzel), Білорусь/ Німеччина
1985 р.н., Мінськ, Білорусь

2008 – факультет біології Білоруського Державного Університету

2014 – PhD в галузі природничих наук, отримав ступінь Dr. rer. nat, Університет Мюнстера (Німеччина).

Фокус творчості – вулична та документальна фотографія. Зараз працює над декількома незалежними документальними, довготривалими фотопроектами.

Особисті виставки:
2016 – “Tuchfühlung”, Bürgerhaus Bennohaus, Muenster, Germany
2015 – “Dakrananne”, Mikhail Savitsky Art Gallery, Minsk, Belarus

 

Хольгер Уендленд (Holger Wendland), Німеччина
Видавець, художник, публіцист
Для Kulturaktiv створив журнал “partisanen – Almanach für Unangepasstes”, у якому працював як редактор та видавець, також працював у журналі “SCHARTEKE – Untimely Essays”.

Протягом 20 років бере участь, як художник і куратор, у численних тематичних та міжнародних мистецьких проектах, що досліджують Кавказ і Східну Європу.

 

Стеф Фрідал (Stef Fridael), Нідерланди

Народився в Індонезії.
Живе та займається сучасним мистецтвом в Ейндховені, Нідерланди.
1970-ті – навчався у School of Graphic Art, Ейндховен, Нідерланди

Після навчання займається графікою, та після декількох років йде на військову службу. Після військової служби повертається у професію художника та приєднується до групи художників “Zesde Kolonne” з резиденцією “Artspace Flipside” в Ейндховені.

Виставки в галереях, музеях, мистецьких інституціях Нідерландів, Монако, Бельгії, Німеччини.

Його творчість досліджує інстинкти живих істот. Страх, хтивість, безпеку, насильство, мужність, “бути чи не бути”, тобто владу, престиж і статус в людському світі. Все це відображається в контексті скручених зображень, які диктуються ТБ, Інтернетом та іншими засобами масової інформації.

Виставки:
2017 – Wolfs in Wolfs Wolverhampton Great Britain
2017 – MusicMatch & Art Dresden Germany. Group Exhibition
2017 – Neuropa Exhibition “Plastic all over the world” Kyoto Japan
2017 – Nasty Woman Amsterdam.
2017 – Plastic all over the World Annaberg Germany
2017 – “AKTIVISm” anniversary exhibition Kulturaktiv Dresden Germany.

 

Маріель фон Дюрсе (Mariëlle van Deursen), Нідерланди
Художниця, яка цікавиться різноманітними хаотичними структурами у нашому повсякденному житті. Які автоматичні дії люди практикують в цій суміші, і як людина здатна переварювати нескінченну кількість інформації. Намагається протистояти глядачеві за допомогою візуального мистецтва. Використовує відео зображення і звуки. За словами художниці: “Зображення і звук приносять баланс, або переходять в конфлікт”.

Знаходить натхнення у своєму оточенні. “Частина моєї роботи – автоматичні операції, які знайомі багатьом людям, наприклад, щоденна їзда. Шелест паперу під час гортання сторінок, спів птахів у лісі або звук, коли роблять селфі. Реагую на все це, а також на власні фантазії, які іноді нагадують дитячі. Як будувала хатинки в кущах і створювала власний світ фантазій, як йшла в ліс і вела за собою птахів. Дитяча уява робить мою роботу повітряною, іноді навіть легковажною. Я люблю гумор в роботі, але це не повинно бути головним”, – зазначає художниця.

 

Люк Спонселей (Luk Sponselee), Нідерланди

Незалежний куратор та організатор культурних подій, режисер, музикант, художник сучасного візуального мистецтва.

З раннього віку навчався в різноманітних культурних інституціях, з 1984 р. у “The Zesde Kolonne (foundation 6th Kolonne)”. “The Zesde Kolonne” є ініціатором за засновником “Aktiviteitencentrum 2B” (Культурний центр в Ейндговені, Нідерланди з 1984 до 2002 р.), “Re.Bound” (“Stage of the Unfinished” в Ейндговені, Нідерланди з 2002 до 2007 р.) та “Artspace Flipside” (простір, сцена, галерея і платформа соціокультурного експерименту в Ейндговені, Нідерланди  з 2007 до сьогодні). Разом з іноземними партнерами “The Zesde Kolonne” організували мистецькі події в Білорусі, Угорщині, Сербії, Хорватії, Італії, Франції, Бельгії.
Цікавиться різноманітними “великими культурними стилями” і працює від інтуїції до намірів: як тільки хтось хоче зробити щось – з’являється місце і сцена. “Інтуїтивна складова є параметром подобається чи ні: якщо є “клік”, є і результат, – стверджує Спонселей .

 

Вернер Кломпен (Werner Klompen), Нідерланди

1962 р.н., Нідерланди.

Освіта: Державна художня академія, Дюссельдорфська Академія образотворчих мистецтв, Утрехт

Виставки:  Art of war (Pittstowe), Rumor of murder (Flipside), Flipside XL Antwerp (logement), ventipertrenta 2009 Italy.

“Я нідерландський художник який шукає способи самовираження у часовому вимірі, в якому живемо. У певному сенсі невідоме мені допомагає. Натхнення для моїх робіт змішане, загублене, знайдене та вже разом узяте. Великий герой світу мистецтва допоміг мені знаходити натхнення у всьому, що є корисним для створення мистецтва”, – каже Вернер.

Така Кагітомі (Taka Kagitomi), Японія,Німеччина
1973 р.н., Префектура Чіба, Японія
Живе і працює в Дюссельдорфі
2003-2011 Академія мистецтва Дюсельдорфу (Prof. A. R. Penck, Prof. Tal R), майстер-клас Prof. Tal R mit Akademiebrief (Prof. Tal R, Prof. Georg Herold, Prof. Durs Grünbein)
2006 Gastkünstler ArToll, Bedburg-Hau
2008 Gastkünstler SW G3, Glasgow
2009 NVV Stipendium 2009/10 Mönchengladbach
2011 Gastkünstler der Stadt Tampere , Finnland
Виставки:
2016 – Plan – ESMoA, El Segundo, CA
2015 – Ngorongoro – Lehderstrasse 34, Berlin
– You’re Just Too Good To Be True – Contemporary Fine Arts – CFA, Berlin
2014 – Bienchen, Bienchen gib mir Honig – Kulturform Alte Post – städtische Galerie Neuss, Neuss
2013 – Susanne Kohler / Taka Kagitomi – SPAM Contemporary, Düsseldorf

 

Майке Фергуфе (Mayke Verhoeven), Нідерланди
1988 р.н., Нідерланди.

Живе і працює в Хертогенбос , Нідерланди
2015 – 2011 – Університет мистецтв, бакалавр витончених мистецтв і дизайну
Нагороди:
2016 – Galerie Pouleouff Award Keep an Eye foundaton
2015 – Stichting KIA prijs Stichting KIA
Персональні виставки
2014 – Mayke Verhoeven 2014, Frame.de.Galerie, Amersfoort, Netherlands.
2013 – En wij, wij bleven achter, Hongerige Wolf, Groningen, Netherlands.
Групові виставки:
2017 – lichtkunst, ZevenendZes, Laren, Netherlands.
Poezie versus Kunst, Kasteel Dealenbroek, Herkenbosch, Netherlands.
Matter of time, Cacaofabriek, Helmond, Netherlands.
Ostrale Reform, Porto Franko Fest, Ivano frankivsk, Ukraine.
jubileumtentoonstelling, WG kunst, Amsterdam, Netherlands.
Її роботи часто поєднують в собі знайдені об’єкти, кожен з яких має іншу історію, і разом вони (знову) утворюють нову історію. Художниця завжди шукає способи, щоб зробити особистий універсальний світ, артефакт, середовище.

Порт’all

Кураторський проект Анатолія Звіжинського
Палац Потоцьких (вул. Шпитальна, 5), 15 червня – 18 червня

Детальніше Купити квиток

У «відкритий порт» мистецтва, на який перетвориться Франківськ в середині червня, можуть зайти усі бажаючі. На те він і відкритий. Тож гостями та учасниками матимуть змогу стати всі. Показуватимемо й балакатимемо про різне. Твори художників з Німеччини, Голландії, Румунії, Росії, Грузії та України творитимуть своєрідні мистецькі конфронтації. Про політику, побут, гроші, красу та потворність, про пам’ять, історію та моделювання прийдешнього, про те, чим живе сучасна людина і чого їй бракує. «Лімінальність вказує на невизначене існування між двома або більш як двома просторовими, або часовими сферами, станами або на умови проходження крізь них. Постмодерніське розуміння цього терміна відкидає надання переваги якомусь чітко визначеному центрові перед проміжною територією з розмитими кордонами. Описи лімінального досвіду включають у себе постмодерніські теми переміщення, протиставлення ідентичності/«я» та передачі культури, наприклад, коли йдеться про спроби відокремити одна від одної дві або кілька культурних ідентичностей або кинути виклик узагальнюючим імпульсам панівної культури», – Ліза М. Ортіс.

В сучасному світі звичним стало не знати історії, не пам’ятати минулого, або своєрідно трактувати події, котрі передували сьогоденню. Містечкова історія сором’язливо призабула засновників міста з роду Потоцьких, мало що свідчить про їхнє перебування у колись збудованій фортеці. Комплекс споруд «Палац Потоцьких» радше нагадує невдалу пародію на palazzo, особливо після того, як тут розташовувався військовий шпиталь. Територія комплексу наразі закрита для вільного доступу, будівлі не доглядаються, руйнуються, занепадають, а частина території експлуатується під автостоянку. Порожнечу забуття було заповнено морем. Франківськ відділився від Станіславова морем і перетворився в порт. Етику замінено естетикою.

Чи існує зв’язок з минулим? Чи потребуємо його впливів і таємниць? Стан невизначеності, перманентних перемін та відсутності стабільного стрижня має форми та вигляд. Мистецтво здатне їх фіксувати, візуалізувати, озвучувати. «Якими ж є історичні сили, що сприяють загальній невизначеності, без якої неможливо уявити постмодерний спосіб існування? Найочевиднішою з них є процес капіталізації, що шириться по Землі, змітаючи на своєму шляху традиційні культури (способи визначення людської природи). Запровадження грошей дало можливість «замовити» будь-яку дію, об’єкт або поведінку, як товар; єдина мораль, яку знає капітал – це обов’язок сплачувати борги», – Пітер Кенінг.

Чи вирішують гроші все? Чи повинні ми добровільно підкоритися капіталістичним фантазіям та бажанням, які нам нав’язують? Що ми робимо тут, на Землі?

Фестиваль – не тільки свято, котре завжди з тобою, але й майданчик для формування питань як про сьогодення так і про вічне, місце співставлення естетик, каталізатор формування ідеологій та міфів. Скористаймося цим.

Анатолій Звіжинський

 

Сергій Братков
1960 р.н., Харків.
Роботи Браткова одержали міжнародне визнання та були представлені на Венеційській бієнале (2007 р.) та на Бієнале в Сан-Паулу (2000 р.), “Маніфеста” 2004.
Братков навчався в Харківській художній школі ім. Рєпіна з 1968 до 1978 р. В 1983 р. закінчив Політехнічну академію в Харкові, факультет промислової електроніки. Разом з Борисом Михайловим та Сергієм Солонським заснував Fast Reaction Group. З 1993 по 1997 роки у своїй харківській студії Братков відкрив галерею «Апдаун». В Москві його перші виставки “Kids”, “Моя Москва” і “Семь”, показані в галереї “Ріджина”, викликали жвавий інтерес публіки та критики. В 2008 пройшла ретроспективна виставка в Winterthur Fotomuseum (Швейцарія). Участник Міжнародного симпозіума сучасного мистецтва Бірючий.
В 2010 році за відео інсталяцію “Балаклавский кураж” в галереї “Ріджина” отримав головний приз конкурсу «Інновація».
З 2000 р. Братков живе та працює в Москві.
Трихвилинна відео робота “Сто” з одного боку прямолінійне нагадування про соту річницю “вєлікой октябрськой”, з іншого про пам’ять і забуття, а ще сповнена додатковими конотаціями (сто грам, сто років самотності, сто “рублєй”…). Промовиста ілюстрація про ставлення до символів і сприйняття їх у формі «безпосереднього» проживання. В лаконічній формі змальовано “гвинтик історії”, що її творить.

 

Андрій Сагайдаковський
1957 р.н., Львів
1974—1979 навчався у Львівському політехнічному інституті, факультет архітектури
2012 здобув Премію ARSENALE АWARDS у номінації Відкриття ARSENALE 2012
Живопис Сагайдаковського лякає своєю викличною брутальністю, але захоплює майже дитячою безпосередністю світосприйняття. Вдале поєднання малярського дискурсу та літературного наративу (майже кожне полотно супроводжується «пояснювальним» написом) творить винятково змістовну форму фіксації часу, в котрім живемо.

 

Олекса Фурдіяк «Глова»
1962 р.н., Скалат
1996 – Львівська Академія Мистецтв
2017 – «Show promise», Zenko Fundation, Галерея мистецтв, Львів
2017 – «Чеч (індивідуальна артикуляція)», Zenko Gallery (разом з ЦСМ), Татарів
2016 – «Український зріз», Вроцлав, Люблін, Польща
2016 – «Галіція Культ», ЦСМ Єрмілов Центр, Харків
2015 – ART KYIV CONTEMPORARY, Мистецький Арсенал, Київ
2015 – Dziedzictwo, Centrum Rzeźby Polskiej w Orońsku, Польща
2015 – Скульптурний Салон, Мистецький Арсенал, Київ
«Глова» Олекси Фурдіяка – металева різьба, як полюбляє говорити художник, що своєю монументальною незворушністю та внутрішньою динамікою формує екзистенційні питання. Антропоморфна фігура з незвично збільшеною кубічною головою вклякнула, охопивши руками голову. Біль? Розпач? Молитва? Поклоніння?

Lia Gulua (Австрія)

1980 р.н., в Тбілісі

2001-2007 – Академія образотворчих мистецтв, Відень
У магістратурі вивчала контекстуальну скульптуру
2000-2001 – Камберуелл коледж мистецтв, Лондон, скульптура
1999-2000 Academia del bel.arte, Рим, скульптура
1998-1999 – Вімблдонська школа мистецтв, Лондон
Вибрані виставки:
2016 Art Thessaloniki, Thessaloniki
2016 Bedsitter Art Fair, Vienna
2015 Fluchtpunkte, KHG, Vienna
2015 Parallel, Vienna
2015 Interior II, Vienna
2014 DaDaDa Art Area , Tiflis
2014 Parallel, Vienna

Ростислав Котерлін
1966 р.н., Івано-Франківськ
1998 – Інститут журналістики при Київському Національному університеті ім. Тараса Шевченка
2005 рік – Gaude Polonia стипендія Міністра Культури Республіки Польща
Виставки:
2017 – «Show promise», Zenko Fundation, Галерея мистецтв, Львів
2017 – «Personal structures: Open borders», Палаццо Мора, Венеція
2017 – «Чеч (індивідуальна артикуляція)», Zenko Gallery (разом з ЦСМ), Татарів
2016 – «Український зріз», Вроцлав, Люблін, Польща
2016 – «Галіція Культ», ЦСМ Єрмілов Центр, Харків
2016 – «Неясний об’єкт життя», арт-центр Я Галерея, Київ
2016 – «?анидюЛ», ЦСМ, Івано-Франківськ
2015 – «Демократія і розкіш», арт-центр Я Галерея, Київ
2014 – «The Eagle Landed», галерея «Dzjalan», Варшава
2013 – «Український зріз. Лиман», Майстерня культури, Люблін
2012 – «Родичі Ворхола. Сучасне мистецтво Західної України», проект арт-центру Я Галерея в рамках ARTMOSCOW, Центральний дім художника, Москва, Росія
Роботи Котерліна сповнені політичних конотацій, як нагадування в який час ми живемо і намагання з’ясувати історичні причини сьогодення. Відверта заангажованість символіки, маніпуляція свідомістю мас, тоталітарна бездушність грошового прагматизму та зневага до особистого і в той же час тонка іронія та насмішка над людською глупістю, невіглаством, скупістю.

 

Мирослав Яремак
1963 р.н., Івано-Франківськ
1982 – Косівський технікум народних художніх промислів, Косів
1989 – ЛДІПДМ (тепер Академія мистецтв), Львів
Вибрані виставки:
2017 – «Чеч (індивідуальна артикуляція)», Zenko Gallery (разом з ЦСМ), Татарів
2016 – «цСмОБ’ЄКТ9116», ЦСМ, Івано-Франківськ
2005 – «Uwaga», художній музей, Івано-Франківськ; міська галерея, Ополє, Польща
2002 – «Лагідний тероризм», фестиваль «Культурні герої», Художній музей, Івано-Франківськ
1997 – «Europe art fair», Берн, Швайцарія
1996 – «Восточная Европа: Spatia nova», IV Бієнале, Санкт-Петербург, Росія
1996 – 4 Bijenale umetnosti minjature, Горній Мілановач, Югославія
1995 – «Dachau-95», Int. Ausstelung zeitgenossischer Kunst, Дахау, Німеччина
1994 – «Grenzgänger. 8 Künstler aus der Ukraine», Гмунден, Австрія
1994 – «Art D’Ucraїna», Алькой, Іспанія
1992 – Ausstellung in der Galerie «B&B», Йевер, Німеччина
1991 – «Відродження», Національна художня галерея, Львів
Чи має історія якесь значення для “тут і тепер”? Чи існує історія, а не міфи про минувшину? Хто ми в цій історії?

 

Олена Сіятовська
1988 р.н.

художниця, засновниця арт-группи “Степ”.

Навчалася у Дніпропетровському національному університеті ім. О. Гончара, факультеті філології та мистецтвознавства. Працює у жанрах рисунку, живопису та інсталяції
Вибрані проекти:
2016 – «Agrostis», Інститут проблем сучасного мистецтва
2016 – «You are a winner», «Степ» – соціальний проект Dip, Галерея «АртПричал»
2015 – «Кулькова ручка», Галерея «Карась»

«Пороки просто неба». Принцип заповнення громадського простору словами-символами, які крізь час набули інших відтінків і значення. Так, наприклад, поняття «Лінь» із негативної якості перетворилося у предмет гордості і розкоші. «Брехня», яку тісно пов’язують з почуттям провини і сорому, стала повсякденним явищем. «Пиха» (первинно аморальна схильність) стала допоміжним інструментом спілкування з навколишнім світом. Виставлення у публічний простір добре знайомих символів дозволяє простежити реакцію людей і етапи становлення нових, сучасних значень вад, які встигли придбати позитивні реакції суспільства.

 

Мар’яна Глинська
2013 – Інститут післядипломної освіти, спеціальність “Психологія”
2009-2012 – школа мистецтв, (фотографія та відео), Техаський університет, м. Лаббок, Техас, США
2006 – англійська мова та література, Прикарпатський національний університет ім. В.Стефаника
Виставки:
2017 – «Чеч (індивідуальна артикуляція)», Zenko Gallery (разом з ЦСМ), Татарів
2016 – «Маргінеси міфу», міжнародний фестиваль Porto Franko Gogolfest, Івано-Франківськ
2013 – персональна фотовиставка «Спалах», м. Івано-Франківськ
2012 – «Доказ», галерея школи мистецтв Техаського університету, м. Лаббок, Техас, США
2010 – «Очі Техасу» міжнародний фотоконкурс
2009 – «Акведук», міжнародний фотоконкурс, Іспанія
2008 – «XXXV Trofeo Gipuzkoa Internacional», міжнародний фотоконкурс, Іспанія
2007 – «Trierenberg Super Circuit», міжнародний фотоконкурс, Австрія
Чи можна бути незалежним від ринку і займатися мистецтвом в своє задоволення, а не за винагороди? Чи має насправді значення ім’я, його розкрученність і знаменитість? Як стати і залишатися цікавим для інших, не нав’язуючи себе через моду і престиж?

 

Дмитро Петрина
1974 р.н., Івано-Франківськ
З 1999  – працює комерційним фотографом; паралельно з комерційною фотографією цікавиться творчою.

2004 – фіналіст фотоконкурсу журналу Д-фото.

з 2008 року – починає активно приймати участь у різноманітних вітчизняних та зарубіжних фотоконкурсах.

з 2008 – член фотоклубу «Колумб».

2009 – вступив у НСФХУ.

2011 – отримав звання AFIAP.
Переможець та призер українських та зарубіжних фотоконкурсів.
Фото як фіксація. Поверхні. Часу. Фрагменту. Настрою. Емоції. Стану організму. Природи. Погляду.

 

Петро Ряска
1975 р.н., с. Білки, Закарпатська обл.
2004 — 2009 Закарпатський художній інститут, кафедра образотворчого та декоративно—прикладного мистецтва
2010 – член Закарпатської організації Нацiональної спiлки художникiв України
2011 – початок практики перфомансу та хепенінгу, реалізація перших перфомансів “Протистояння”, “Камінь” та хепенінг “Проти течії”.
2012 – створення проекту “Думка, що відчується”, галерея Detenpyla, Львів
2013 – перший кураторський проект, “Тимчасова виставка”, що відтоді проходить раз на три місяці в місті Ужгород
2013 – створення об`єкту “Вібрації верховини” як продовження теми проекту “Думка, що відчується”, галерея “Коридор”, м. Ужгород
Творить сучасність, продовжуючи славетні традиції закарпатської школи живопису.

 

Руслан Тремба
1980 р.н., Ужгород
2005 – закінчив Львівську академію мистецтв
2010 – серія робіт “До батька на ферму” здобула Гран-прі третьої міжнародної виставки графіки “Арт-лінія” у Мінську.
2009 – співпраця з кураторкою проекту Symbolum Sacrum Мар`яною Кавінською. Створення проекту “В очікуванні Тайної Вечері”
Поїздка у селище Тезе (Taize), Франція.
Мистецькі маніпуляції зі штампами людської свідомості та творення сучасної естетики, із застереженням, що “не все золото що блищить”.

 

Юрій Іздрик
1962 р.н., Калуш
Образотворчим мистецтвом спорадично займається з 1990 року.
Виставки:
2017 – «Чеч (індивідуальна артикуляція)», Zenko Gallery (разом з ЦСМ), Татарів
2016 – «Ар(т)хеологія», ЦСМ, Івано-Франківськ
2013 – EN THEO (бог всередині) ЦСМ, Івано-Франківськ
2010 – «8 художників з Івано-Франківська», СХ, Одеса
2009 – «Наосліп», персональна, КМЦ «Дзига», Львів
1997 – «Українські ангели над Краковом», Краків
1996 – «Іздрик: живопис, графіка, трансильванія», персональна, Художній музей, Івано-Франківськ
1993 – «Імпреза», міжнародна бієнале, Івано-Франківськ
Творчість Ю.Іздрика якнайменше піддається класифікаціям чи описовості. Колажі, об’єкти, асамбляжі, перформанси, музичні акції, квартирні виставки особистих речей, сценографії спектаклів, участь у пленерах та колективних виставках – плюс тексти книжок, а ще редагування «Четверга». Найбільш інтригуючими поняттями, які щодо себе самого застосовує Іздрик, є імітація. Фальшерство. Підробка несправжнього. Якщо прийняти їх за ключові, то вибудовується певна парадигма, в котрій напрям всієї Іздрикової творчої діяльності можна визначити як «ДЕМІФОЛОГІЗАЦІЯ МИСТЕЦТВА». Палімсестність багатошарових зображень, неодноразово замальованих поверху, надає аркушам історичної ваги, значущості та віри в те, що за допомогою таємничих Х-променів можна довідатись про те, що «під», з чого починалося? Композиції усіх аркушів хоча і будуються навколо умовного черепа, схожого на замкову дзюру, різняться колористичними вирішеннями, пластикою рисунків, внутрішньою космогонією та зовнішньою орнаментикою.

 

Ольга Кукуш
1982 р.н., Івано-Франківськ
2009-Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана.

2004 -Приазовський державний технічний університет
Нагороди:
2017 – Royal Photographic Society Gold Medal, The 94th Scottish International Salon of Photography 2017, Шотландія
2017 – Диплом 2-го ступеня НСФХУ , “НАЙКРАЩА ФОТОГРАФІЯ 2016”, Україна
2016 – FIAP Gold Medal , International Salon of Experimental Photography “Window”, Україна
2016 – RPS HM RIBBONS, FIAP HM RIBBONS, 17TH INTERNATIONAL PHOTOGRAPHIC SALON SIBIU 2016 , Румунія
2016 – FIAP Bronze Medal, 59th Dum Dum Salon, Індія
2016 – GRADAC PGI Honorable mention, 2nd International Salon of Photography GRADAC 2016, Чорногорія
2016 – Salon Gold Medal , 5th Rivne Photographic Arts Cup “I love my town, I love my homeland”, Україна
Вибрані виставки:
2017 – арт-фестиваль«New wave exhibition 2017», Львів, Україна
2017 – весняний вернісаж IV, Київ, Україна

 

Король Мирослав
1964 р.н., Тлумач
1989 – Національний університет «Львівська політехніка», архітектурний факультет
Автор книжки поезографіки «Час достиглого каміння» (видавництво «Лілея НВ», 2003) та ілюстратор більше десятка книжок поезії
Виставки:
2017 – «Чеч (індивідуальна артикуляція)», Zenko Gallery (разом з ЦСМ), Татарів
2016 – «Ар(т)хеологія», ЦСМ, Івано-Франківськ
2010 – «Porto Franko», міжнародний мистецький проект, галерея «Бастіон», Івано-Франківськ
2008 – Виставка зорових віршів, Музей етнографії, Львів
1997 – «Image Nation», exhibition of visual poetry from around world, Fine Arts Building Gallery Edmonton, University of Alberta
1994 – «Art D’Ukraїna», Алькой, Іспанія
1993 – «Sucasne umenie», Братіслава, Словаччина
1990 – «Інтердрук» міжнародне бієнале графіки, Львів
1989 – «Імпреза» міжнародна бієнале, Івано-Франківськ

 

Тарас Полатайко
Виставки:
2015 – Diploma, Goethe Institute Cultural Management Training Program, Chisinau, Moldova
1991 – 94 – MFA, University of Saskatchewan, Saskatoon, Canada. Concentration: painting, performance, critical theory.
1987 – 90 – BFA, Moscow State Stroganov University of Fine & Industrial Arts. Concentration: painting, drawing, art history, philosophy.
2018 – Oronsko Center of Polish Sculpture, Oronsko, Poland (forthcoming, curated by Eulalia Domanowska)
2017 – Labirynt Gallery, Lublin, Poland (forthcoming, curated by Waldemar Tatarchuk)
Barbara Edwards Contemporary, Toronto, Canada
2016 – Latitude 53, Edmonton, Canada (curated by Todd Janes)
The Parliament of Ukraine. War. 11 Portraits. Kyiv, Ukraine (curated by Volodymyr Kadygrob)
Ukrainian Cultural Centre, Paris, France (curated by Oksana Barshynova)
Ukrainian Consulate in Poland. War. 11 Portraits. Krakow, Poland
2015 – Marienkirche, Frankfurt, Germany (curated by Andri Boyarov)
Barbara Edwards Contemporary, Calgary, Canada
Canadian Embassy in Poland. War. 11 Portraits. Warsaw, Poland
Ukrainian Embassy in Canada. War. 11 Portraits. Ottawa, Canada
National Museum Prison on Lonsky St. War. 11 Portraits. Lviv, Ukraine
Khmelnytski Museum of Contemporary Art. War. 11 Portraits. Khmelnytski, Ukraine
Center for Contemporary Art, War. 11 Portraits. Ivano-Frankivsk, Ukraine
Через співставлення – пошук варіантів відповідей. Історія має значення лишень якщо вона не перекручена, не перетворена на ідеологічну зброю. Чи можливо докопатися до істини? Чи вона одна чи для кожного своя? Є сенс все знати, пам’ятати, розуміти?

 

Synchrodogs
Дует фотографів – Таня Щеглова (26 років) і Роман NOVEN (31 років), разом працюють з 2008 року.

2012 – приз FOAM Construct, організовану FOAM magazine (Нідерланди);
2013 -шорт-лист Премії PinchukArtCentre  (Київ, Україна);

виграли «Краще Портфоліо», нагороду в конкурсі, організованому Weitsprung Scholz & Friends, Scholz & Friends;

2016 – визнані «Кращими фотохудожниками» Vogue Italia.

Виставки:

2010-2015 – персональні виставки в Dallas Contemporary Museum, у Works gallery in Chicago, в Chelsea Collage of Art and Design (Лондон), Bright Side галереї (Амстердам), Spazio Punch gallery (Венеція), Pinchuk Art Center (Київ), 2013 – учасники основної програми Краківського місяця фотографії, 2015 – учасники місяця фотографії у Лос-Анджелесі, учасники основної програми фестивалю Uncontaminated Art в Осло і Art Souterrain в Монреалі.

2013 – опублікували свою першу монографію під назвою «Візантійці» в норвезькому видані Editions du Lic.
Головне спрямування творчості Synchrodogs – пробудити примітивні інстинкти глядача, викликати анімалістичну поведінку та емоції, дозволити пізнати природну красу, спонукати бути вільним від страхів. Synchrodogs знаходять натхнення в наготі, ексцентричності людей, сміливо міксують західну та українську/візантійську традиції, опираючись на фольклор і місцеве наївне мистецтво. Оголеність, людська природа, примітивізм, символіка, анімалізм й інтуїція – теми, що охоплює їх творчість. Synchrodogs використовують сни в якості джерела натхнення, а також вони розробили власну техніку медитації, яка допомагає вигадувати нові ідеї.

 

Ігор Перекліта
1968 р. н., Галич
1988  –  Косівський технікум народних художніх промислів ім. В.Касіяна
1997 –  худ. Граф. Прикарпатського університету ім. В.Стефаника
Виставки:
2017 – «Чеч (індивідуальна артикуляція)», Zenko Gallery (разом з ЦСМ), Татарів
2016 – «Галіція Культ», ЦСМ Єрмілов Центр, Харків
2016 – «Маргінеси міфу», міжнародний фестиваль «ПортоФранко-Гогольфест», Івано-Франківськ
2011 – «Союз вольних художників», галерея «Antins Collections», МСМ, Київ
2011 – «Український зріз», Warsztaty kultury, Люблін, Польща
2010 – «Якщо/Если/If», МСМ, Перм, Росія
2009 – Art Kyiv Contemporary, мистецький ярмарок, галерея «Antins Collections», Київ, Український дім
2007 – Українські художники в Москві, центр «Галілео», Москва
2006 – «Химерії», персональна, галерея «Цех», Київ
2005 – «Uwaga», художній музей, Івано-Франківськ; міська галерея, Ополє, Польща
2003 – «Репозиція», СХ Івано-Франківськ; КМЦ Дзиґа, Львів
1999 – «Ігор Перекліта», галерея «Совіарт», Київ
Відверто іронічне трактування дійсності, повчальні фрагменти життя, суб’єктивне прочитання минулого – все це можна побачити в живописі І.Перекліти. І не треба лякатися плакатних ходів, недбало написаних лозунгів та провокативної символіки – це всього навсього особистий погляд на дійсність поданий кріз призму мистецтва. Не агітація і не пропаганда, лишень картина, що колись в музеї розповідатиме нащадкам про час в котрому живемо.

 

Юрій Боринець
1975 р.н. Калуш,
Мешкає у Надвірні
1997 – Інститут мистецтв Прикарпатського Національного університету імені В.Стефаника
Вибрані виставки:
2017 – «Чеч (індивідуальна артикуляція)», Zenko Gallery (разом з ЦСМ), Татарів
2016 – «Маргінеси міфу», міжнародний фестиваль Porto Franko Gogolfest, Івано-Франківськ
2012 – «12», (спільно з Миколою Джичкою) галерея «Арт на мур», Івано-Франківськ
2008 – Художній музей, Чернівці
2008 – СХ, Тернопіль
2008 – «Музей Ідей», Львів
Експресивні та емоційно наповнені роботи Юрія Боринця не можна вмістити в межі одного стилю чи течії. Сам художник зізнається: ніколи не міркує над майбутнім твором. Усе залежить від настрою. Юрко Боринець безсумнівний лідер і за кількістю виставок, і за енергетичністю живопису, і за експресивністю зображувальних засобів та методик серед сучасних молодих митців Івано-Франківська. Для картин Ю. Боринця, здається, сюжет не має значення, важливою залишається експресія графічного жесту, плакатна мінімалістичність і виразність, розкутість і легкість поруху пензля. Заворожуюча ритміка орнаментів, обмежена декількома кольорами палітра, не зафарбованого тла – дикунсько-шаманський живопис людини ХХІ ст., яка бережно відноситься до свого й нашого часу, говорячи про позачасовість. Художник наголошує на важливості для нього спілкування і не тільки з колегами, але й з глядачами, поціновувачами його творчості, тому виставки, презентації, перформанси – невід’ємний елемент його самореалізації.

 

Сергій Петлюк
1981 р.н., Івано-Франківськ
2000 – Інститут мистецтв
2005 – Львівська національна Академія мистецтв
2009, 2012 – Gaude Polonia, стипендія міністра культури Польщі
Виставки:
2017 – «Чеч (індивідуальна артикуляція)», Zenko Gallery (разом з ЦСМ), Татарів
2016-2017 – «Килим», Zenko Foundation
2015 – «Декомпресія», Париж
2015 – UK/RAINE, Saatchi Gallery, Лондон
2014 – «Нова українська мрія», Мистецький арсенал, Київ
Проект про постійну взаємодією між містом і людиною, про постійну трансформацію кордонів: особистих, психологічних, культурних, географічних, економічних тощо. В цьому проекті, місто показане як джерело постійних та незворотних змін, що впливають на кожну людину. Разом з тим цей проект апелює персонально до кожної особистості як до елементарної частинки процесу урбанізації, кожна з яких впливає на життя, розвиток і розуміння міста. Це портрет звичайної людини, яка знаходиться постійно в пошуку, очікуванні, напрузі. Водночас це умовний груповий портрет мешканців умовного міста. Художник в цифровий спосіб за допомогою відео проекцій досліджує емоції людини, її взаємозв’язки з технікою, здатність реагувати на незвичне, наскільки цифра прониклива у тілесне і навпаки. Суцільна Ars electronica, одним словом.

Олег Воронко
1972 р.н.

Працює у Львові
1996 – Львівська Академія Мистецтв
2017 – «Чеч (індивідуальна артикуляція)», Zenko Gallery (разом з ЦСМ), Татарів
2016 – «Горизонт подій», Мистецький Арсенал, Київ
2015 – ArtKyivContemporary, Мистецький Арсенал, Київ
1998 – «Pilot of Lethal Apparatus», (разом з Олексою Фурдіяком), Національна картинна галерея, Львів
1997 – «Трансільванський пес», (разом з Олексою Фурдіяком), гепенінг, Івано-Франківськ
1996 – «Fallen Angel of Jan Sobesky», (разом з Олексою Фурдіяком), Глогув, Польща
1994 – «Аеропес. Чернівці 1914», (разом з Олексою Фурдіяком), Львів
Species Barrier. 2016. Фільм триває 7*34 хв. Атракційний відео-арт.
Відео інсталяція, підсвідомо-пропагандиський фільм, що нанизує знаки, символи, звук, слова в антиутопічній атаці.
Проект ставить під питання історичні інтерпретації інформації та дезінформації. 25 кадр, засилля рекламної інформації, підсвідомість і логіка – все це формує наші знання/незнання про сучасну систему насильства, блуду та маніпуляцій. Будьмо уважні.

 

Юрій Бакай
1975 р.н., Львів
1999 – Інститут мистецтв Прикарпатського Національного університету імені В.Стефаника
Вибрані виставки:
2017 – «Чеч (індивідуальна артикуляція)», Zenko Gallery (разом з ЦСМ), Татарів
2016 – «Маргінеси міфу», міжнародний фестиваль Porto Franko Gogolfest, Івано-Франківськ
2013 – «Expectation», Народний фотоклуб «Колумб», м. Дрезден (Німеччина)
2009 – «Трамвай №9», Фестиваль сучасного мистецтва, м. Одеса
2004 – виставка Народного фотоклубу «Колумб», м. Морістель (Франція)

 

Микола Джичка
1977 р.н., Івано-Франківськ
1999 – Інститут мистецтв Прикарпатського Національного університету імені В.Стефаника
Вибрані виставки:
2017 – «Чеч (індивідуальна артикуляція)», Zenko Gallery (разом з ЦСМ), Татарів
2016 – «Ар(т)хеологія», ЦСМ, Івано-Франківськ
2016 – «Маргінеси міфу», міжнародний фестиваль Porto Franko Gogolfest, Івано-Франківськ
2013 – «Сад метафор», галерея ZPAP «PIERWSZE PIĘTRO», m. Opole
2010 – «IloveKiеv», фестиваль сучасного мистецтва, галерея «Лавра», Київ
2010 – «Спостереження пізнання», Fulbright Ukraine, Київ
2009 – «Ню – не пейзаж», художній музей, Івано-Франківськ
2004 – Виставка молодих художників в Vinopolic Gallery, No.1 Bank End, London
2003 – «The Ukrainians», 491 Gallery & Vertigo Film Club, London

 

Сергій Григорян
1984 р.н., Івано-Франківськ
2009 – Інститут мистецтв Прикарпатського Національного університету імені В.Стефаника
Виставки:
2017 – «Чеч (індивідуальна артикуляція)», Zenko Gallery (разом з ЦСМ), Татарів
2016 – «Гуцулозавр карпатський», перше місце у всеукраїнському конкурсі імені Натана Альтмана, Вінниця
2016 – «Галіція Культ», ЦСМ Єрмілов Центр, Харків
2016 – «Український Зріз. Перетворення» Вроцлав, Люблін, Польща.
2016 – «Літораліс», міжнародний фестиваль Porto Franko Gogolfest, Друкарня, (куратор Д.Кольцова)
2016 – «Маргінеси Міфу» міжнародний фестиваль Porto Franko Gogolfest, (куратори H.Wendland, А.Звіжинський), Івано-Франківськ
2015 – «АК- 47», Flipsite Artspace, Ейдговен, Голландія
2015 – «Communication», галерея Ілько, Ужгород
2014 – «Осінь 2014», Art Kyiv contemporary, Мистецький Арсенал, Київ
2014 – «Non-Stop Media», перформенс «Информационная вина», Харків

 

BOB SP (BOB Square Pic)
1987 р.н., Івано-Франківськ
Працює в жанрах піксель-арт, графіті. Творчі інтереси пролягають у полі наукової фантастики, а також взаємодії культури з суспільством.
Виставки:
2014 р. – «Війна. Весна», ЦСМ (Івано-Франківськ)
2015 р. – «Трансформовані моменти походження», Марґінеси (Івано-Франківськ)
2016 р. – персональна виставка в «Галереї ГАК» (Івано-Франківськ)
2016 р. – «Марґінеси міфу», PortoFranko GogolFest (Івано-Франківськ)
2017 р. – NewWaveExhibition (Львів)
“Білий квадрат” Квазіміра Малюнкевича
К. Малюнкевич – відомий дослідник чорних дір і нейтронних зір. Народився на Марсі в родині копачів льоду. У віці 25 років Малюнкевич захистив диплом на тему “Чорна діра Лебідь Х-1: очевидне неймовірне”, який наробив багато галасу в тодішніх вчених колах. Відтоді все життя присвятив дослідженню чорних дір.
Зокрема, Малюнкевич вважається одним з перших проповідників теорії струн в зоряній системі Крюгер 60. В 33 роки дослідник відправився до горизонту подій чорної діри Стрілець А*, де вивчав феномен гравітаційного лінзування. Саме там Малюнкевич і розробив ескізи білого квадрата. Через викривлення в часі дослідник провів біля горизонту подій приблизно 5000 років. Після повернення в Сонячну систему не зміг адаптуватися до нового середовища, і через короткий час помер. Капсулу з його тілом було запущено до Сонця, як заповів сам учений.
Я відтворив білий квадрат Малюнкевича по ескізах автора, які зберігаються в бібліотеці Ікара на Фобосі. За легендою, білий квадрат приснився досліднику після трьох днів безперервного спостереження в телескоп за зорею S2.

 

Євген Самборський
1984 р.н., Івано-Франківськ
2005 – Інститут мистецтв Прикарпатського національного університету, Івано-Франківськ
2012 – Переможець конкурсу для українських молодих художників МУХі-2012
2009, 2012 – Gaude Polonia стипендія міністра культури Польщі
Вибрані виставки:
2017 – «Чеч (індивідуальна артикуляція)», Zenko Gallery (разом з ЦСМ), Татарів
2016 – «Ар(т)хеологія», ЦСМ, Івано-Франківськ
2013 – «UKRAINE NOW», Czech Centres, Prague, Czech Republic
2012 – «МУХі-2012», конкурс молодих художників, Інститут проблем сучасного мистецтва, Київ
2012 – Draftsmen’s Congress, 7 Berlin Biennale, Berlin, Germany
2012 – «Вельветовое ничто», PROTVOR gallery, Санкт Петербург, Росія
2112 – «Українське тіло», ЦВК, Києво Могилянська академія, Київ
2011 – «Все є тотожним ніщо», персональна, галерея «Дзиґа» Львів
2009 – «21 Свобода», персональна, галерея «Heppen Transfer» Варшава, Польща

 

Костянтин Зоркін (разом з Сандро Гарібашвілі)
1985 р. н., Харків
Навчався в Харківській державній Академії культури
працює в жанрах: малярство, перфоманс
займається сценографією
малює картини і говорить про мистецтво, викладає історію мистецтв, та більше його приваблюють предмети
зараз увійшов у світ маніпуляцій предметами та образами

 

Ярослав Яновський
1965 р.н., Івано-Франківськ
1988 – Львівське училище прикладного мистецтва ім. І.Труша
Виставки:
2017 – «Чеч (індивідуальна артикуляція)», Zenko Gallery (разом з ЦСМ), Татарів
2016 – «Маргінеси міфу», міжнародний фестиваль «ПортоФранко-Гогольфест», Івано-Франківськ
2007 – «Elgavas pils – 270», міжнародний мистецький симпозіум, Єлгава, Латвія
2005 – «Uwaga», художній музей, Івано-Франківськ; міська галерея, Ополє, Польща
2003 – «Donumenta», фестиваль українського мистецтва, галерея Regina, Регенсбург, Німеччина
2002 – «Лагідний тероризм», фестиваль «Культурні герої», Художній музей, Івано-Франківськ
2001 – «World Poetic video», міжнародний відеофестиваль, Рига, Литва
1999 – «II Bienal D’Аrt D’Alcoї», (нагорода), Алькой, Іспанія
1996 – «Восточная Европа: Spatia nova» IV Петербургская Биеннале, Санкт-Петербург, Росія
1994 – «Grenzgänger», Гмунден, Австрія
1994 – «Art D’Ucraїna», Алькой, Іспанія
Твори Я.Яновського переповнені емоціями і енергіями, що вихлюпуються на глядача незалежно від його бажання чи вподобань. Він не може залишитися непоміченим. «Впертість і анальфабетизм» ті якості, що дозволили Славкові неодноразово здобувати і Україну, і Европу, отримувати нагороди на виставках, не звертати на них уваги, йти далі. Дослідження і заглиблення у рідні ландшафти, поетика відео, тепла матеріальність скульптури надихали його на багаточисельні мандрівки естетичними поверхнями. Бажання домогтися для кожного з його об’єктів особливого “сакралізованого” статусу, поєднується з яскраво вираженою емоційністю як самої художньої пропозиції, так і авторської позиції. Форми абстрагуються до граничних меж стислості, уподібнюючись емблематичним знакам або графіті. Смислове навантаження мають експресивно вирішений колір, фактура, формат роботи і звичайно ж – автобіографічна “гуцульська сюїта”, котра є наскрізною темою, що визначає творче кредо митця.

 

Вадим Харабарук
1966 р.н., Надвірна, Івано-Франківська обл.

Живе і працює в Ужгороді

1985 – УУПМ.
Персональні виставки:
2017 – «Чеч (індивідуальна артикуляція)», Zenko Gallery (разом з ЦСМ), Татарів
2016 – «Ambient», Карась Галерея, Київ
2013 – «Некерманія», Центр сучасного мистецтва Чайна фабрика, Одеса
2007 – «The Evening by FLY UNITED», Stanica Centre, Жиліна, Словакія
2002 – «…поки Фокс не заявится», Арт клуб 44. Київ
2000 – «Маленький Ганс Gmbh», галерея Блок-А. Київ
Группові виставки:
2017 – «Онтологія. Процес-3», Галерея Ілько, Ужгород
2016 – «Книга», галерея Коридор, Ужгород
2015 – «Прапор утопії», Закарпатський художній музей ім. Й. Бокшая, Ужгород
2015 – «Pavshyno Kunstverein», Badischer Kunstverein, Карлсруе, Німеччина
2014 – «ART-KYIV Contemporary», Мистецький Арсенал, Київ
2014 – «Український пейзаж», Мистецький Арсенал, Київ
2014 – «Агресія. Прикордонна територія», ВДНХ, Київ
2014 – «Долина нарцисів», Галерея Closer, Київ
Співзасновник та ідеолог мистецької групи «Поптранс» (популярна трансформація). Назва не має нічого спільного з музично-електронною течією «транс». Ідейно-естетична програма з’явилася взимку 1996 року у результаті спільних роздумів Вадима Харабарука та Петра Пензеля. До цього часу вони разом з Робертом Саллером вже затвердилися в амплуа “скандальних” художників на ужгородській художній сцені, демонструючи радикальні форми та напрями. Ужгородські митці – Вадим Харабарук, Петро Пензель, Роберт Саллер, Павло Ковач – навесні 1998 представили у київській галереї “РА” свої живописні роботи. Експозиція відроджувала дух і стиль американського мистецтва кінця 50-х – початку 60-х років – жіночі обличчя-стереотипи, запозичені з реклами і коміксів тих років. Продовжуючи та розвиваючи традиції поп-арту художники демонструють зв’язки з одним з лідерів течії Андрієм Варголою демонструючи тутешній варіант постконсупційного арту.

 

Наталка Шевченко
1982 р.н., Київська обл.

Живе і працює в Ужгороді
1998 – 2005 – коледж мистецтв ім.А.Ерделі, (графічний дизайн)
2006 – член групи Поптранс
2013 – 2014 навчання в Закарпатському художньому інституті (графічний дизайн)

Виставки:
2017 – “Історія про певні історії”. Галерея Лабіринт, Люблін, Польща
2017 –”Онтологія. Процес-3 “. Галерея Ілько, Ужгород
2016 – “Історія про певні історії”. Понінківський будинок культури, Понінка
2016 – “Київський пейзаж”. Карась Галерея, Ужгород
2016 – “Процес”. Галерея Ілько, Ужгород
2016 – “Книга”. Галерея Коридор, Ужгород
2015 – “Прапор утопії”. Закарпатський художній музей ім. Й. Бокшая, Ужгород
2015 – Pavshyno Kunstverein. Badischer Kunstverein, Карлсруе, Німеччина
2015 – “36 пострілів”. Я Галерея, Дніпропетровськ

 

Володимир Мулик
1964 р.н., Івано-Франківськ
Автодидакт
Виставки:
2017 – «Чеч (індивідуальна артикуляція)», Zenko Gallery (разом з ЦСМ), Татарів
2016 – «Контрасти метафор», галерея арт кафедра, Луцьк
2013 – «від А(нархії) до Я(ock’n’Roll)», персональна, галерея «Арт на мур», Івано-Франківськ
2010 – «Porto Franko», міжнародний мистецький проект, галерея «Бастіон», Івано-Франківськ
2009 – «Персонажі ваших снів», персональна виставка, галерея «Маргінеси», Івано-Франківськ
2002 – «Лагідний тероризм», фестиваль «Культурні герої», Художній музей, Івано-Франківськ
1997 – «Імпреза-97», міжнародна бієнале, Івано-Франківськ
1997 – «Чорним по білому, або Веселий заповідник», персональна, галерея «Маргінеси», Київ
1993 – «Sucasne umenie», Братіслава, Словаччина
1993 – «Імпреза-93», міжнародна бієнале, Івано-Франківськ
Серія портретів рок ідолів під музику котрих виростав та формувався автор, зоображає вже немолодих, потертих життям, але живих духом музикантів зірок – Кейт Річард, Леонард Коен, Оззі Озборн та ін. Серед них затесалася автопортрет-маска художника який свого часу також мріяв стати музикантом, але подався в художники, щоб не працювати в колективі. Чи вдалося йому обдурити світ, що його ловив?

 

Ігор Панчишин

1955 р.н., Івано-Франківськ

1978 р. – архітектурний факультет Львівської Політехніки.

1995 – 1998 – ЦСМ Сороса м. Києва член наглядової ради.

до 1999 – старший науковий співробітник Обласного Державного  Художнього музею.

2000-2006 – Директор Центру сучасного мистецтва м. Івано-Франківська. до 2016 – спеціаліст з охорони культурної спадщини управління культури МВК.

….Всю дикість околиці зм’якшувала простота й одноманітність. Як гарний поет, природа не любить різких переходів. Хмари хоч і мають іноді такі чудернацькі обриси, дають білий, або все таки м’який відтінок, цілком відповідний колорит, який гармоніює з блакитним небом, та що всі барви якого-небудь краєвиду неначе тиха музика зливаються одна в одну, і кожен вид природи втихомирює духа…

(«Подорож  на Гарц» Гайнріха Гайне за перекладом Д.Загула )

Мені не подобаються визначення на кшталт…в цьому (будь якому) творі досліджується …  Чому ТВІР мусить бути «дослідженням»?  Твір – це або рефлексія, або невимовність.  Зображення існує окремо, реальність окремо. Природа техніки окремо від можливості переказати всю тонкість і значення образу. Ця умовність невимовно абсурдна.

Можливо лише музика (коли бачене не замулює чистого плину почуттів) адекватна духу.

Дійсність насправді мінлива і всяка реакція  і рефлексія не буде повною.  В цьому безглузді велика правда. Намагання впіймати сенс явища марне з огляду на те, що його не існує. Сучасна реальність вимагає лише рефлексій.  Неможливо адекватно перенести, чи препарувати особистісне переживання цієї реальності. Ця екзистенція невимовна, або адекватним «зліпком» її може бути абсурдно-метафоричні натяки на грані сакрального реалізму, який пропонує фотографія і безсенсовні але алегоричні  рефлекторно-чуттєві подихи і алюзії рафіновані у своїй невимовності.

 

Бажалук Всеволод
Філософ, містик, поет. Концептуальне мистецтво
1967 рік – Арт проект «Вхід». Перформанс – «Народження». Місто Чернівці
2016 рік – Фестиваль «Порто Франко». Арт проект «Складання Міфу». Перформанс – «Кістки»
2016 рік – Арт проект «Складання міфу». Перформанс – «Литво». Місто Київ
2013 рік – Персональна виставка «Згарди». Металопластика. Місто Івано – Франківськ, галерея «Бастіон»
2012 рік – Арт проект «Вікна» спільно з Віджей групою «Куб». Відеомеппінг. Місто Івано – Франківськ
2011рік – Арт проект «В пошуках Великої Риби». Інсталяція, перформанс, хеппенінг. Місто Івано – Франківськ, галерея центру «Є»
2011 рік – Арт проект «The search for common sense». Лауреат конкурсу «Культура понад кордонами, місто Люблін
ПРОЕКТ “Складання міфу, перформанс “Кістки”.
Він довготривалий і передбачає ряд мистецьких викрутасів. Почався він з перформансу “Литво” в Києві, потім був перформанс “Кістки” у Станіславі, а тепер в межах цього ж арт проекту “Складання Міфу” буде мистецька акція – “Експерименти з Хаосом”. Експеримент перший – “Візуалізація Хаосу”
Акція передбачає ще два “експерименти”
2. “Взаємодія з Хаосом”
3. “Лінза імовірності”
Після третього експерименту світ зміниться назавжди
Володимир Топій
1979 р.н., м. Судова Вишня, Львівська обл.
2003 – Львівська академія мистецтв, Проектування інтер’єрів
2008 – Жертвопринесення, перформанс, м. Люблін, Польща
2013 – Перформанс в галереї RACZEJ
перформанс, Вроцлав (Польща)
2010 – pidNESINNJA, перформанс, в рамках Тижня актуального мистецтва, Львів
2008 – Чистий ангел або повернення Ікара, перформанс, Люблін (Польща)