Ostrale – Re form

Палац Потоцьких (вул. Шпитальна 5), 14 червня – 7 липня

Детальніше Купити квиток

Детлеф Швайгер (Detlef Schweiger), Німеччина

1958 р.н., Дюссельдорф, Німеччина

Дитинство та юність провів у Дрездені.
1979-1984 – вивчав мистецтво, теорію дизайну, живопис, графіку в Гумбольдтському університеті Берліна.
З 1986 живе та працює, як фрілансер в Будинку художника (Künstlerhaus) в Лошвіце.

Виставки:
2014 – “trumat” Sächsischer Landtag Dresden
2013 – “blue chant” Kreuzkirche Dresden. Stand 2.Künstlermesse Dresden Messehallen (Katalog)
2012 – BDO Leipzig
2011 – “saends home” Villa Salzburg Dresden
2009 – “querschnitt” Galerie Riedel Frankenthal/Pfalz
2008 – “schwarzweissgold” Neuer Kunstverein Regensburg

 

Маттіас Джекіш (Matthias Jackisch), Німеччина

1958 р.н., Ошац, Німеччина

Проживає в Golberode, Дрезден

1981-1986 – Академія витончених мистецтв у Дрездені

1985-1990 – Група Gruppe Meier (G.M.) з Тобіас Стінджел (Tobias Stengel) і Крисчен Спат (Christian Späte)

1984-2001 – співпраця з фотографом Götz Schlötke

Виставки:

1995 – Videoskulptur in der Wanderausstellung “out of residence”

1997-2001 – performative Skulptur für den Bundestag, Jacob-Kaiser-Haus, Berlin Permanente Raumskulptur im Neubau der Telecom in Leipzig

2009 – Kunstpreis der Freimaurerlogen zu Dresden

 

Янак Коузел (Janak Kouzel), Білорусь/ Німеччина
1985 р.н., Мінськ, Білорусь

2008 – факультет біології Білоруського Державного Університету

2014 – PhD в галузі природничих наук, отримав ступінь Dr. rer. nat, Університет Мюнстера (Німеччина).

Фокус творчості – вулична та документальна фотографія. Зараз працює над декількома незалежними документальними, довготривалими фотопроектами.

Особисті виставки:
2016 – “Tuchfühlung”, Bürgerhaus Bennohaus, Muenster, Germany
2015 – “Dakrananne”, Mikhail Savitsky Art Gallery, Minsk, Belarus

 

Хольгер Уендленд (Holger Wendland), Німеччина
Видавець, художник, публіцист
Для Kulturaktiv створив журнал “partisanen – Almanach für Unangepasstes”, у якому працював як редактор та видавець, також працював у журналі “SCHARTEKE – Untimely Essays”.

Протягом 20 років бере участь, як художник і куратор, у численних тематичних та міжнародних мистецьких проектах, що досліджують Кавказ і Східну Європу.

 

Стеф Фрідал (Stef Fridael), Нідерланди

Народився в Індонезії.
Живе та займається сучасним мистецтвом в Ейндховені, Нідерланди.
1970-ті – навчався у School of Graphic Art, Ейндховен, Нідерланди

Після навчання займається графікою, та після декількох років йде на військову службу. Після військової служби повертається у професію художника та приєднується до групи художників “Zesde Kolonne” з резиденцією “Artspace Flipside” в Ейндховені.

Виставки в галереях, музеях, мистецьких інституціях Нідерландів, Монако, Бельгії, Німеччини.

Його творчість досліджує інстинкти живих істот. Страх, хтивість, безпеку, насильство, мужність, “бути чи не бути”, тобто владу, престиж і статус в людському світі. Все це відображається в контексті скручених зображень, які диктуються ТБ, Інтернетом та іншими засобами масової інформації.

Виставки:
2017 – Wolfs in Wolfs Wolverhampton Great Britain
2017 – MusicMatch & Art Dresden Germany. Group Exhibition
2017 – Neuropa Exhibition “Plastic all over the world” Kyoto Japan
2017 – Nasty Woman Amsterdam.
2017 – Plastic all over the World Annaberg Germany
2017 – “AKTIVISm” anniversary exhibition Kulturaktiv Dresden Germany.

 

Маріель фон Дюрсе (Mariëlle van Deursen), Нідерланди
Художниця, яка цікавиться різноманітними хаотичними структурами у нашому повсякденному житті. Які автоматичні дії люди практикують в цій суміші, і як людина здатна переварювати нескінченну кількість інформації. Намагається протистояти глядачеві за допомогою візуального мистецтва. Використовує відео зображення і звуки. За словами художниці: “Зображення і звук приносять баланс, або переходять в конфлікт”.

Знаходить натхнення у своєму оточенні. “Частина моєї роботи – автоматичні операції, які знайомі багатьом людям, наприклад, щоденна їзда. Шелест паперу під час гортання сторінок, спів птахів у лісі або звук, коли роблять селфі. Реагую на все це, а також на власні фантазії, які іноді нагадують дитячі. Як будувала хатинки в кущах і створювала власний світ фантазій, як йшла в ліс і вела за собою птахів. Дитяча уява робить мою роботу повітряною, іноді навіть легковажною. Я люблю гумор в роботі, але це не повинно бути головним”, – зазначає художниця.

 

Люк Спонселей (Luk Sponselee), Нідерланди

Незалежний куратор та організатор культурних подій, режисер, музикант, художник сучасного візуального мистецтва.

З раннього віку навчався в різноманітних культурних інституціях, з 1984 р. у “The Zesde Kolonne (foundation 6th Kolonne)”. “The Zesde Kolonne” є ініціатором за засновником “Aktiviteitencentrum 2B” (Культурний центр в Ейндговені, Нідерланди з 1984 до 2002 р.), “Re.Bound” (“Stage of the Unfinished” в Ейндговені, Нідерланди з 2002 до 2007 р.) та “Artspace Flipside” (простір, сцена, галерея і платформа соціокультурного експерименту в Ейндговені, Нідерланди  з 2007 до сьогодні). Разом з іноземними партнерами “The Zesde Kolonne” організували мистецькі події в Білорусі, Угорщині, Сербії, Хорватії, Італії, Франції, Бельгії.
Цікавиться різноманітними “великими культурними стилями” і працює від інтуїції до намірів: як тільки хтось хоче зробити щось – з’являється місце і сцена. “Інтуїтивна складова є параметром подобається чи ні: якщо є “клік”, є і результат, – стверджує Спонселей .

 

Вернер Кломпен (Werner Klompen), Нідерланди

1962 р.н., Нідерланди.

Освіта: Державна художня академія, Дюссельдорфська Академія образотворчих мистецтв, Утрехт

Виставки:  Art of war (Pittstowe), Rumor of murder (Flipside), Flipside XL Antwerp (logement), ventipertrenta 2009 Italy.

“Я нідерландський художник який шукає способи самовираження у часовому вимірі, в якому живемо. У певному сенсі невідоме мені допомагає. Натхнення для моїх робіт змішане, загублене, знайдене та вже разом узяте. Великий герой світу мистецтва допоміг мені знаходити натхнення у всьому, що є корисним для створення мистецтва”, – каже Вернер.

Така Кагітомі (Taka Kagitomi), Японія,Німеччина
1973 р.н., Префектура Чіба, Японія
Живе і працює в Дюссельдорфі
2003-2011 Академія мистецтва Дюсельдорфу (Prof. A. R. Penck, Prof. Tal R), майстер-клас Prof. Tal R mit Akademiebrief (Prof. Tal R, Prof. Georg Herold, Prof. Durs Grünbein)
2006 Gastkünstler ArToll, Bedburg-Hau
2008 Gastkünstler SW G3, Glasgow
2009 NVV Stipendium 2009/10 Mönchengladbach
2011 Gastkünstler der Stadt Tampere , Finnland
Виставки:
2016 – Plan – ESMoA, El Segundo, CA
2015 – Ngorongoro – Lehderstrasse 34, Berlin
– You’re Just Too Good To Be True – Contemporary Fine Arts – CFA, Berlin
2014 – Bienchen, Bienchen gib mir Honig – Kulturform Alte Post – städtische Galerie Neuss, Neuss
2013 – Susanne Kohler / Taka Kagitomi – SPAM Contemporary, Düsseldorf

 

Майке Фергуфе (Mayke Verhoeven), Нідерланди
1988 р.н., Нідерланди.

Живе і працює в Хертогенбос , Нідерланди
2015 – 2011 – Університет мистецтв, бакалавр витончених мистецтв і дизайну
Нагороди:
2016 – Galerie Pouleouff Award Keep an Eye foundaton
2015 – Stichting KIA prijs Stichting KIA
Персональні виставки
2014 – Mayke Verhoeven 2014, Frame.de.Galerie, Amersfoort, Netherlands.
2013 – En wij, wij bleven achter, Hongerige Wolf, Groningen, Netherlands.
Групові виставки:
2017 – lichtkunst, ZevenendZes, Laren, Netherlands.
Poezie versus Kunst, Kasteel Dealenbroek, Herkenbosch, Netherlands.
Matter of time, Cacaofabriek, Helmond, Netherlands.
Ostrale Reform, Porto Franko Fest, Ivano frankivsk, Ukraine.
jubileumtentoonstelling, WG kunst, Amsterdam, Netherlands.
Її роботи часто поєднують в собі знайдені об’єкти, кожен з яких має іншу історію, і разом вони (знову) утворюють нову історію. Художниця завжди шукає способи, щоб зробити особистий універсальний світ, артефакт, середовище.

Poesophonia. АНДРУХОВИЧ & KARBIDO

Юрій Андрухович та Karbido
Палац Потоцьких (вул. Шпитальна 5), 15 червня, 22:00

Детальніше Купити квиток

Літографії – гравюри на камені.

А також назва п’ятого спільного проекту Юрія Андруховича з музикантами польського гурту «Karbido». Попередні альбоми – «Самогон» (2006, 2008), «Цинамон» (2009), «Абсент» (2012) і «Atlas Estremo» (2015) – означили шлях, на якому поетичні візії входять у безперервний діалог, а іноді й у безкомпромісну конфронтацію з музикою. Так виникає цілком особливий Третій Світ – простір, де поезію від музики вже не відокремити.

Проект «Літографії» цілком присвячений старому Станиславову з його історіями й легендами. Текстовою основою став однойменний цикл із семи віршів Юрія Андруховича, що вперше побачив світ у другій половині 1980-х і через три десятиліття раптово наповнився оновленими сенсами. Тож невипадково творці проекту відкладали прем’єру саме для такої оказії: місто Івано-Франківськ, історичний Станіславів, Палац Потоцьких, фестиваль PORTO FRANKO .

Ще одна прем’єра – нова, спеціально створена для «Літографій»,  робота віджеїв CUBE, відеосупровід яких став незамінним компонентом усіх видовищ за участі Юрія Андруховича та «Karbido».

 

Юрій Андрухович – голос, тексти

Томек Сікора – саксофони, електроніка

Марек Отвіновський – голос(бас)

Ігор Гнидин – ударні

VJ group CUBE – Візуалізація / vj-mapping

 

Gogol Bordello Non Stop

Режисерка – Маргарита Хімено, США, 2008, 93′
Театр Кіно «Люм’єр» (вул. Грушевського, 3), 15 червня, 15:00

Детальніше Квитки у касі Театру кіно "Люм'єр"

Яскрава хроніка про одну з найбільш відомих та шанованих груп, які грають наживо – Gogol Bordello та українського іммігранта фронтмена, циганського панка Євгена Гудзя. Режисер Маргарита Хімено  слідувала за їхніми гучними концертами з 2001 до 2007, з Нью-Йорку до Італії, коли група виростала з темних підвалів до головних світових сцен, з зірок андеграунду до світових рок-зірок.

Одинадцятий

Режисер – Дзиґа Вертов, Україна, ВУФКУ, 1928. Живий музичний супровід – Антон Байбаков.
Театр Кіно «Люм’єр» (вул. Грушевського, 3), 15 червня, 21:00

Детальніше Квитки у касі Театру кіно "Люм'єр"

«Одинадцятий» (1928) – перший з трьох авангардистських стрічок, знятих Дзиґою Вертовим в Україні. Одинадцятий рік радянської влади – період індустріалізації, зведення Дніпровської ГЕС та інших індустріальних гігантів. Камера фокусується тільки на головному – на праці, невтомному будівництві нової соціалістичної дійсності в Україні.
Новий сучасний музичний супровід до фільму було створено українським композитором Антоном Байбаковим, незалежним виконавецем та звукорежисером кіно, який неодноразово був удостоєний престижних міжнародних нагород за створені ним саундтреки до класичнийх та сучасних кінофільмів.

Від станції до станції

Режисер – Даґ Ейткен, США, 2015, 71’
Театр Кіно «Люм’єр» (вул. Грушевського, 3), 16 червня, 15:00

Детальніше Квитки у касі Театру кіно "Люм'єр"

Високошвидкісна подорож світом сучасної творчості. Це революційна картина, яку складають 62 одно хвилинні фільми – захопливий та еклектичний мікс із митців, письменників, місць та поглядів. Влітку 2013 року поїзд у вигляді рухомої світлової скульптури, розроблений художником Даґом Айткеном, здійснив 24-денну подорож із Нью-Йорка до Сан-Франциско. Зробивши десять зупинок на своєму шляху, поїзд спровокував низку гепенінґів за участі гурту творчих учасників, щораз унікальних для для кожної зупинки. Серед учасників фільму – Бек, Терстон Мур, Патті Сміт, Cat Power, No Age, Suicide та багато інших митців.

Панк-співачка

Режисерка – Сіні Андерсон, США, 2013, 80’
Театр Кіно «Люм’єр» (вул. Грушевського, 3), 16 червня, 21:00

Детальніше Квитки у касі Театру кіно "Люм'єр"

Кетлін Ханна – ікона американського панк-року, солістка гурту Bikini Kill і денс-панк тріо Le Tigre. У фільмі використовуються інтерв’ю, архівні кадри, живі виступи. Режисер розповідає про життя і кар’єру Ханни, починаючи від її проблемного виховання та перших кроків у художній декламації до riot grrrl та панк гуртів. Саме вона придумала назву “Smells like teen spirit” для Курта Кобейна, її впертий голос став символом riot grrrl та відправною точкою “третьої хвилі” фемінізму.

Мелодія шуму

Режисерка – Ґітта Ґcелл, Швейцарія, Німеччина, 2016, 86’
Театр Кіно «Люм’єр» (вул. Грушевського, 3), 17 червня, 15:00

Детальніше Квитки у касі Театру кіно "Люм'єр"

Цей фільм — відважна подорож у світ шумів та звуків, ритму та тиші. Подорож разом із тими, хто слухає уважно і без жодних застережень. Це Гвинти музичної Розбовтайки, які пристрасно шукають нових звуків, яких ніхто раніше не чув. Вони будують нові інструменти, працюють із фоновим дзижчанням повсякденності і таким чином перетворюють шум на звук. Цей фільм змусить вас слухати очима і бачити вухами. Він несподівано чуттєвий.

B-MOVIE: ЗВУК І ПРИСТРАСТЬ У ЗАХІДНОМУ БЕРЛІНІ

Режисери – Йорґ Гоппе, Клаус Мек, Гайко Ланґе, Німеччина, 2015, 92′
Театр Кіно «Люм’єр» (вул. Грушевського, 3), 17 червня, 21:00

Детальніше Квитки у касі Театру кіно "Люм'єр"

Головним героєм фільму є британець Марк Рідер – діджей, музикант і продюсер гурту “Joy Division”. Він переїжає з Манчестера у місто на краю Європи, оточене стіною. У шаленому Берліні 1980-х Рідер зустрічає Ніка Кейва, Тільду Свінтон, гурт “New Order”, піонерів техно та нойзу.

Джамала UA

Режисерка – Анна Акулевич, Україна, 2017, музичний документальний фільм
Театр Кіно «Люм’єр» (вул. Грушевського, 3), 18 червня, 15:00

Детальніше Квитки у касі Театру кіно "Люм'єр"

Історія успіху талановитої співачки, покликання якої набуло месіанського значення в умовах складної політичної ситуації в країні. Але перш за все авторка бачить цей фільм «інтимною історією тендітної жінки з серцем орла».

 

Gimme Danger

Режисер – Джим Джармуш, США, 2016, 110’. Історія великого Іґґі Попа та The Stooges.
Театр Кіно «Люм’єр» (вул. Грушевського, 3), 18 червня, 21:00

Детальніше Квитки у касі Театру кіно "Люм'єр"

Це історія гурту Iggy Pop та The Stooges, одного з найвеличніших рок-н-рол гуртів всіх часів. З’явившись в Анн-Арбор, Мічиган, в епоху контркультурної революції, яскравий і агресивний рок-н-рол The Stooges перевернув музичний світ кінця 60-х. Спрямувавши на аудиторію мікс року, блюзу, R&B та джазу, гурт дав початок тому, що згодом назвуть панком і альтернативним роком.

AUSTRITT

Проект Sed Contra Ensemble
Палац Потоцьких (вул. Шпитальна, 5) 15 червня, 19:00

Детальніше Купити квиток

“Austritt” – це вихід за межі, вихід у нові культурні контексти та звукові зони. Виконавці-композитори київського колективу сучасної музики Sed Contra Ensemble представлять авторський проект, де поєднаються структура та спонтанність, точність та імпровізація, слідування імпульсам та баланс. На грані різних взаємодій скидаються канони, виникають і прокидаються незвідані раніше нові форми співтворчості.

Проект “Austritt” – це спроба спровокувати виклик, нові форми музичного мислення, протилежні до трафаретних стандартів. Sed Contra Ensemble створено 2013 року за ініціативою композиторів Сергія Вілки, Віталія Кияниці та Андрія Мерхеля. У складі ансамблю – лауреати численних міжнародних конкурсів. Ансамбль виконує камерну музику від початку ХХ ст. і до сьогодення, презентує серії концертів музики молодих композиторів, проекти нової імпровізаційної та електронної музики. За роки існування колектив презентував низку авторських проектів та виконав прем’єри творів багатьох світових та вітчизняних композиторів. Ансамбль брав участь у фестивалях “ГогольFest”, “Контрасти”, “Kyiv Music Fest”, “Kyiv Contemporary Music Days”, “Два дні і дві ночі нової музики”, “Міжнародний Форум Музика молодих”, “Lviv Hindemit Fest”, “Музичні прем’єри сезону”, “FreeFest”, “Porto Franko”, “Poznanska Wiosna Muzyczna”, “Ukraińska Wiosna” (Польща), форумі “Донкульт”, міжнародних проектах “The interaction of dance and music”, “EM-VISIA”, проектах “Alliance 22”, “Sonor Continuus”. З 2015 року Sed Contra Ensemble співпрацює з Новим театром на Печерську. Серед спільних проектів – вистава “Гессе. Притчі” та Лабораторія музики і театру “Sound. Voice. Silence”.

Порт’all

Кураторський проект Анатолія Звіжинського
Палац Потоцьких (вул. Шпитальна, 5), 15 червня – 18 червня

Детальніше Купити квиток

У «відкритий порт» мистецтва, на який перетвориться Франківськ в середині червня, можуть зайти усі бажаючі. На те він і відкритий. Тож гостями та учасниками матимуть змогу стати всі. Показуватимемо й балакатимемо про різне. Твори художників з Німеччини, Голландії, Румунії, Росії, Грузії та України творитимуть своєрідні мистецькі конфронтації. Про політику, побут, гроші, красу та потворність, про пам’ять, історію та моделювання прийдешнього, про те, чим живе сучасна людина і чого їй бракує. «Лімінальність вказує на невизначене існування між двома або більш як двома просторовими, або часовими сферами, станами або на умови проходження крізь них. Постмодерніське розуміння цього терміна відкидає надання переваги якомусь чітко визначеному центрові перед проміжною територією з розмитими кордонами. Описи лімінального досвіду включають у себе постмодерніські теми переміщення, протиставлення ідентичності/«я» та передачі культури, наприклад, коли йдеться про спроби відокремити одна від одної дві або кілька культурних ідентичностей або кинути виклик узагальнюючим імпульсам панівної культури», – Ліза М. Ортіс.

В сучасному світі звичним стало не знати історії, не пам’ятати минулого, або своєрідно трактувати події, котрі передували сьогоденню. Містечкова історія сором’язливо призабула засновників міста з роду Потоцьких, мало що свідчить про їхнє перебування у колись збудованій фортеці. Комплекс споруд «Палац Потоцьких» радше нагадує невдалу пародію на palazzo, особливо після того, як тут розташовувався військовий шпиталь. Територія комплексу наразі закрита для вільного доступу, будівлі не доглядаються, руйнуються, занепадають, а частина території експлуатується під автостоянку. Порожнечу забуття було заповнено морем. Франківськ відділився від Станіславова морем і перетворився в порт. Етику замінено естетикою.

Чи існує зв’язок з минулим? Чи потребуємо його впливів і таємниць? Стан невизначеності, перманентних перемін та відсутності стабільного стрижня має форми та вигляд. Мистецтво здатне їх фіксувати, візуалізувати, озвучувати. «Якими ж є історичні сили, що сприяють загальній невизначеності, без якої неможливо уявити постмодерний спосіб існування? Найочевиднішою з них є процес капіталізації, що шириться по Землі, змітаючи на своєму шляху традиційні культури (способи визначення людської природи). Запровадження грошей дало можливість «замовити» будь-яку дію, об’єкт або поведінку, як товар; єдина мораль, яку знає капітал – це обов’язок сплачувати борги», – Пітер Кенінг.

Чи вирішують гроші все? Чи повинні ми добровільно підкоритися капіталістичним фантазіям та бажанням, які нам нав’язують? Що ми робимо тут, на Землі?

Фестиваль – не тільки свято, котре завжди з тобою, але й майданчик для формування питань як про сьогодення так і про вічне, місце співставлення естетик, каталізатор формування ідеологій та міфів. Скористаймося цим.

Анатолій Звіжинський

 

Сергій Братков
1960 р.н., Харків.
Роботи Браткова одержали міжнародне визнання та були представлені на Венеційській бієнале (2007 р.) та на Бієнале в Сан-Паулу (2000 р.), “Маніфеста” 2004.
Братков навчався в Харківській художній школі ім. Рєпіна з 1968 до 1978 р. В 1983 р. закінчив Політехнічну академію в Харкові, факультет промислової електроніки. Разом з Борисом Михайловим та Сергієм Солонським заснував Fast Reaction Group. З 1993 по 1997 роки у своїй харківській студії Братков відкрив галерею «Апдаун». В Москві його перші виставки “Kids”, “Моя Москва” і “Семь”, показані в галереї “Ріджина”, викликали жвавий інтерес публіки та критики. В 2008 пройшла ретроспективна виставка в Winterthur Fotomuseum (Швейцарія). Участник Міжнародного симпозіума сучасного мистецтва Бірючий.
В 2010 році за відео інсталяцію “Балаклавский кураж” в галереї “Ріджина” отримав головний приз конкурсу «Інновація».
З 2000 р. Братков живе та працює в Москві.
Трихвилинна відео робота “Сто” з одного боку прямолінійне нагадування про соту річницю “вєлікой октябрськой”, з іншого про пам’ять і забуття, а ще сповнена додатковими конотаціями (сто грам, сто років самотності, сто “рублєй”…). Промовиста ілюстрація про ставлення до символів і сприйняття їх у формі «безпосереднього» проживання. В лаконічній формі змальовано “гвинтик історії”, що її творить.

 

Андрій Сагайдаковський
1957 р.н., Львів
1974—1979 навчався у Львівському політехнічному інституті, факультет архітектури
2012 здобув Премію ARSENALE АWARDS у номінації Відкриття ARSENALE 2012
Живопис Сагайдаковського лякає своєю викличною брутальністю, але захоплює майже дитячою безпосередністю світосприйняття. Вдале поєднання малярського дискурсу та літературного наративу (майже кожне полотно супроводжується «пояснювальним» написом) творить винятково змістовну форму фіксації часу, в котрім живемо.

 

Олекса Фурдіяк «Глова»
1962 р.н., Скалат
1996 – Львівська Академія Мистецтв
2017 – «Show promise», Zenko Fundation, Галерея мистецтв, Львів
2017 – «Чеч (індивідуальна артикуляція)», Zenko Gallery (разом з ЦСМ), Татарів
2016 – «Український зріз», Вроцлав, Люблін, Польща
2016 – «Галіція Культ», ЦСМ Єрмілов Центр, Харків
2015 – ART KYIV CONTEMPORARY, Мистецький Арсенал, Київ
2015 – Dziedzictwo, Centrum Rzeźby Polskiej w Orońsku, Польща
2015 – Скульптурний Салон, Мистецький Арсенал, Київ
«Глова» Олекси Фурдіяка – металева різьба, як полюбляє говорити художник, що своєю монументальною незворушністю та внутрішньою динамікою формує екзистенційні питання. Антропоморфна фігура з незвично збільшеною кубічною головою вклякнула, охопивши руками голову. Біль? Розпач? Молитва? Поклоніння?

Lia Gulua (Австрія)

1980 р.н., в Тбілісі

2001-2007 – Академія образотворчих мистецтв, Відень
У магістратурі вивчала контекстуальну скульптуру
2000-2001 – Камберуелл коледж мистецтв, Лондон, скульптура
1999-2000 Academia del bel.arte, Рим, скульптура
1998-1999 – Вімблдонська школа мистецтв, Лондон
Вибрані виставки:
2016 Art Thessaloniki, Thessaloniki
2016 Bedsitter Art Fair, Vienna
2015 Fluchtpunkte, KHG, Vienna
2015 Parallel, Vienna
2015 Interior II, Vienna
2014 DaDaDa Art Area , Tiflis
2014 Parallel, Vienna

Ростислав Котерлін
1966 р.н., Івано-Франківськ
1998 – Інститут журналістики при Київському Національному університеті ім. Тараса Шевченка
2005 рік – Gaude Polonia стипендія Міністра Культури Республіки Польща
Виставки:
2017 – «Show promise», Zenko Fundation, Галерея мистецтв, Львів
2017 – «Personal structures: Open borders», Палаццо Мора, Венеція
2017 – «Чеч (індивідуальна артикуляція)», Zenko Gallery (разом з ЦСМ), Татарів
2016 – «Український зріз», Вроцлав, Люблін, Польща
2016 – «Галіція Культ», ЦСМ Єрмілов Центр, Харків
2016 – «Неясний об’єкт життя», арт-центр Я Галерея, Київ
2016 – «?анидюЛ», ЦСМ, Івано-Франківськ
2015 – «Демократія і розкіш», арт-центр Я Галерея, Київ
2014 – «The Eagle Landed», галерея «Dzjalan», Варшава
2013 – «Український зріз. Лиман», Майстерня культури, Люблін
2012 – «Родичі Ворхола. Сучасне мистецтво Західної України», проект арт-центру Я Галерея в рамках ARTMOSCOW, Центральний дім художника, Москва, Росія
Роботи Котерліна сповнені політичних конотацій, як нагадування в який час ми живемо і намагання з’ясувати історичні причини сьогодення. Відверта заангажованість символіки, маніпуляція свідомістю мас, тоталітарна бездушність грошового прагматизму та зневага до особистого і в той же час тонка іронія та насмішка над людською глупістю, невіглаством, скупістю.

 

Мирослав Яремак
1963 р.н., Івано-Франківськ
1982 – Косівський технікум народних художніх промислів, Косів
1989 – ЛДІПДМ (тепер Академія мистецтв), Львів
Вибрані виставки:
2017 – «Чеч (індивідуальна артикуляція)», Zenko Gallery (разом з ЦСМ), Татарів
2016 – «цСмОБ’ЄКТ9116», ЦСМ, Івано-Франківськ
2005 – «Uwaga», художній музей, Івано-Франківськ; міська галерея, Ополє, Польща
2002 – «Лагідний тероризм», фестиваль «Культурні герої», Художній музей, Івано-Франківськ
1997 – «Europe art fair», Берн, Швайцарія
1996 – «Восточная Европа: Spatia nova», IV Бієнале, Санкт-Петербург, Росія
1996 – 4 Bijenale umetnosti minjature, Горній Мілановач, Югославія
1995 – «Dachau-95», Int. Ausstelung zeitgenossischer Kunst, Дахау, Німеччина
1994 – «Grenzgänger. 8 Künstler aus der Ukraine», Гмунден, Австрія
1994 – «Art D’Ucraїna», Алькой, Іспанія
1992 – Ausstellung in der Galerie «B&B», Йевер, Німеччина
1991 – «Відродження», Національна художня галерея, Львів
Чи має історія якесь значення для “тут і тепер”? Чи існує історія, а не міфи про минувшину? Хто ми в цій історії?

 

Олена Сіятовська
1988 р.н.

художниця, засновниця арт-группи “Степ”.

Навчалася у Дніпропетровському національному університеті ім. О. Гончара, факультеті філології та мистецтвознавства. Працює у жанрах рисунку, живопису та інсталяції
Вибрані проекти:
2016 – «Agrostis», Інститут проблем сучасного мистецтва
2016 – «You are a winner», «Степ» – соціальний проект Dip, Галерея «АртПричал»
2015 – «Кулькова ручка», Галерея «Карась»

«Пороки просто неба». Принцип заповнення громадського простору словами-символами, які крізь час набули інших відтінків і значення. Так, наприклад, поняття «Лінь» із негативної якості перетворилося у предмет гордості і розкоші. «Брехня», яку тісно пов’язують з почуттям провини і сорому, стала повсякденним явищем. «Пиха» (первинно аморальна схильність) стала допоміжним інструментом спілкування з навколишнім світом. Виставлення у публічний простір добре знайомих символів дозволяє простежити реакцію людей і етапи становлення нових, сучасних значень вад, які встигли придбати позитивні реакції суспільства.

 

Мар’яна Глинська
2013 – Інститут післядипломної освіти, спеціальність “Психологія”
2009-2012 – школа мистецтв, (фотографія та відео), Техаський університет, м. Лаббок, Техас, США
2006 – англійська мова та література, Прикарпатський національний університет ім. В.Стефаника
Виставки:
2017 – «Чеч (індивідуальна артикуляція)», Zenko Gallery (разом з ЦСМ), Татарів
2016 – «Маргінеси міфу», міжнародний фестиваль Porto Franko Gogolfest, Івано-Франківськ
2013 – персональна фотовиставка «Спалах», м. Івано-Франківськ
2012 – «Доказ», галерея школи мистецтв Техаського університету, м. Лаббок, Техас, США
2010 – «Очі Техасу» міжнародний фотоконкурс
2009 – «Акведук», міжнародний фотоконкурс, Іспанія
2008 – «XXXV Trofeo Gipuzkoa Internacional», міжнародний фотоконкурс, Іспанія
2007 – «Trierenberg Super Circuit», міжнародний фотоконкурс, Австрія
Чи можна бути незалежним від ринку і займатися мистецтвом в своє задоволення, а не за винагороди? Чи має насправді значення ім’я, його розкрученність і знаменитість? Як стати і залишатися цікавим для інших, не нав’язуючи себе через моду і престиж?

 

Дмитро Петрина
1974 р.н., Івано-Франківськ
З 1999  – працює комерційним фотографом; паралельно з комерційною фотографією цікавиться творчою.

2004 – фіналіст фотоконкурсу журналу Д-фото.

з 2008 року – починає активно приймати участь у різноманітних вітчизняних та зарубіжних фотоконкурсах.

з 2008 – член фотоклубу «Колумб».

2009 – вступив у НСФХУ.

2011 – отримав звання AFIAP.
Переможець та призер українських та зарубіжних фотоконкурсів.
Фото як фіксація. Поверхні. Часу. Фрагменту. Настрою. Емоції. Стану організму. Природи. Погляду.

 

Петро Ряска
1975 р.н., с. Білки, Закарпатська обл.
2004 — 2009 Закарпатський художній інститут, кафедра образотворчого та декоративно—прикладного мистецтва
2010 – член Закарпатської організації Нацiональної спiлки художникiв України
2011 – початок практики перфомансу та хепенінгу, реалізація перших перфомансів “Протистояння”, “Камінь” та хепенінг “Проти течії”.
2012 – створення проекту “Думка, що відчується”, галерея Detenpyla, Львів
2013 – перший кураторський проект, “Тимчасова виставка”, що відтоді проходить раз на три місяці в місті Ужгород
2013 – створення об`єкту “Вібрації верховини” як продовження теми проекту “Думка, що відчується”, галерея “Коридор”, м. Ужгород
Творить сучасність, продовжуючи славетні традиції закарпатської школи живопису.

 

Руслан Тремба
1980 р.н., Ужгород
2005 – закінчив Львівську академію мистецтв
2010 – серія робіт “До батька на ферму” здобула Гран-прі третьої міжнародної виставки графіки “Арт-лінія” у Мінську.
2009 – співпраця з кураторкою проекту Symbolum Sacrum Мар`яною Кавінською. Створення проекту “В очікуванні Тайної Вечері”
Поїздка у селище Тезе (Taize), Франція.
Мистецькі маніпуляції зі штампами людської свідомості та творення сучасної естетики, із застереженням, що “не все золото що блищить”.

 

Юрій Іздрик
1962 р.н., Калуш
Образотворчим мистецтвом спорадично займається з 1990 року.
Виставки:
2017 – «Чеч (індивідуальна артикуляція)», Zenko Gallery (разом з ЦСМ), Татарів
2016 – «Ар(т)хеологія», ЦСМ, Івано-Франківськ
2013 – EN THEO (бог всередині) ЦСМ, Івано-Франківськ
2010 – «8 художників з Івано-Франківська», СХ, Одеса
2009 – «Наосліп», персональна, КМЦ «Дзига», Львів
1997 – «Українські ангели над Краковом», Краків
1996 – «Іздрик: живопис, графіка, трансильванія», персональна, Художній музей, Івано-Франківськ
1993 – «Імпреза», міжнародна бієнале, Івано-Франківськ
Творчість Ю.Іздрика якнайменше піддається класифікаціям чи описовості. Колажі, об’єкти, асамбляжі, перформанси, музичні акції, квартирні виставки особистих речей, сценографії спектаклів, участь у пленерах та колективних виставках – плюс тексти книжок, а ще редагування «Четверга». Найбільш інтригуючими поняттями, які щодо себе самого застосовує Іздрик, є імітація. Фальшерство. Підробка несправжнього. Якщо прийняти їх за ключові, то вибудовується певна парадигма, в котрій напрям всієї Іздрикової творчої діяльності можна визначити як «ДЕМІФОЛОГІЗАЦІЯ МИСТЕЦТВА». Палімсестність багатошарових зображень, неодноразово замальованих поверху, надає аркушам історичної ваги, значущості та віри в те, що за допомогою таємничих Х-променів можна довідатись про те, що «під», з чого починалося? Композиції усіх аркушів хоча і будуються навколо умовного черепа, схожого на замкову дзюру, різняться колористичними вирішеннями, пластикою рисунків, внутрішньою космогонією та зовнішньою орнаментикою.

 

Ольга Кукуш
1982 р.н., Івано-Франківськ
2009-Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана.

2004 -Приазовський державний технічний університет
Нагороди:
2017 – Royal Photographic Society Gold Medal, The 94th Scottish International Salon of Photography 2017, Шотландія
2017 – Диплом 2-го ступеня НСФХУ , “НАЙКРАЩА ФОТОГРАФІЯ 2016”, Україна
2016 – FIAP Gold Medal , International Salon of Experimental Photography “Window”, Україна
2016 – RPS HM RIBBONS, FIAP HM RIBBONS, 17TH INTERNATIONAL PHOTOGRAPHIC SALON SIBIU 2016 , Румунія
2016 – FIAP Bronze Medal, 59th Dum Dum Salon, Індія
2016 – GRADAC PGI Honorable mention, 2nd International Salon of Photography GRADAC 2016, Чорногорія
2016 – Salon Gold Medal , 5th Rivne Photographic Arts Cup “I love my town, I love my homeland”, Україна
Вибрані виставки:
2017 – арт-фестиваль«New wave exhibition 2017», Львів, Україна
2017 – весняний вернісаж IV, Київ, Україна

 

Король Мирослав
1964 р.н., Тлумач
1989 – Національний університет «Львівська політехніка», архітектурний факультет
Автор книжки поезографіки «Час достиглого каміння» (видавництво «Лілея НВ», 2003) та ілюстратор більше десятка книжок поезії
Виставки:
2017 – «Чеч (індивідуальна артикуляція)», Zenko Gallery (разом з ЦСМ), Татарів
2016 – «Ар(т)хеологія», ЦСМ, Івано-Франківськ
2010 – «Porto Franko», міжнародний мистецький проект, галерея «Бастіон», Івано-Франківськ
2008 – Виставка зорових віршів, Музей етнографії, Львів
1997 – «Image Nation», exhibition of visual poetry from around world, Fine Arts Building Gallery Edmonton, University of Alberta
1994 – «Art D’Ukraїna», Алькой, Іспанія
1993 – «Sucasne umenie», Братіслава, Словаччина
1990 – «Інтердрук» міжнародне бієнале графіки, Львів
1989 – «Імпреза» міжнародна бієнале, Івано-Франківськ

 

Тарас Полатайко
Виставки:
2015 – Diploma, Goethe Institute Cultural Management Training Program, Chisinau, Moldova
1991 – 94 – MFA, University of Saskatchewan, Saskatoon, Canada. Concentration: painting, performance, critical theory.
1987 – 90 – BFA, Moscow State Stroganov University of Fine & Industrial Arts. Concentration: painting, drawing, art history, philosophy.
2018 – Oronsko Center of Polish Sculpture, Oronsko, Poland (forthcoming, curated by Eulalia Domanowska)
2017 – Labirynt Gallery, Lublin, Poland (forthcoming, curated by Waldemar Tatarchuk)
Barbara Edwards Contemporary, Toronto, Canada
2016 – Latitude 53, Edmonton, Canada (curated by Todd Janes)
The Parliament of Ukraine. War. 11 Portraits. Kyiv, Ukraine (curated by Volodymyr Kadygrob)
Ukrainian Cultural Centre, Paris, France (curated by Oksana Barshynova)
Ukrainian Consulate in Poland. War. 11 Portraits. Krakow, Poland
2015 – Marienkirche, Frankfurt, Germany (curated by Andri Boyarov)
Barbara Edwards Contemporary, Calgary, Canada
Canadian Embassy in Poland. War. 11 Portraits. Warsaw, Poland
Ukrainian Embassy in Canada. War. 11 Portraits. Ottawa, Canada
National Museum Prison on Lonsky St. War. 11 Portraits. Lviv, Ukraine
Khmelnytski Museum of Contemporary Art. War. 11 Portraits. Khmelnytski, Ukraine
Center for Contemporary Art, War. 11 Portraits. Ivano-Frankivsk, Ukraine
Через співставлення – пошук варіантів відповідей. Історія має значення лишень якщо вона не перекручена, не перетворена на ідеологічну зброю. Чи можливо докопатися до істини? Чи вона одна чи для кожного своя? Є сенс все знати, пам’ятати, розуміти?

 

Synchrodogs
Дует фотографів – Таня Щеглова (26 років) і Роман NOVEN (31 років), разом працюють з 2008 року.

2012 – приз FOAM Construct, організовану FOAM magazine (Нідерланди);
2013 -шорт-лист Премії PinchukArtCentre  (Київ, Україна);

виграли «Краще Портфоліо», нагороду в конкурсі, організованому Weitsprung Scholz & Friends, Scholz & Friends;

2016 – визнані «Кращими фотохудожниками» Vogue Italia.

Виставки:

2010-2015 – персональні виставки в Dallas Contemporary Museum, у Works gallery in Chicago, в Chelsea Collage of Art and Design (Лондон), Bright Side галереї (Амстердам), Spazio Punch gallery (Венеція), Pinchuk Art Center (Київ), 2013 – учасники основної програми Краківського місяця фотографії, 2015 – учасники місяця фотографії у Лос-Анджелесі, учасники основної програми фестивалю Uncontaminated Art в Осло і Art Souterrain в Монреалі.

2013 – опублікували свою першу монографію під назвою «Візантійці» в норвезькому видані Editions du Lic.
Головне спрямування творчості Synchrodogs – пробудити примітивні інстинкти глядача, викликати анімалістичну поведінку та емоції, дозволити пізнати природну красу, спонукати бути вільним від страхів. Synchrodogs знаходять натхнення в наготі, ексцентричності людей, сміливо міксують західну та українську/візантійську традиції, опираючись на фольклор і місцеве наївне мистецтво. Оголеність, людська природа, примітивізм, символіка, анімалізм й інтуїція – теми, що охоплює їх творчість. Synchrodogs використовують сни в якості джерела натхнення, а також вони розробили власну техніку медитації, яка допомагає вигадувати нові ідеї.

 

Ігор Перекліта
1968 р. н., Галич
1988  –  Косівський технікум народних художніх промислів ім. В.Касіяна
1997 –  худ. Граф. Прикарпатського університету ім. В.Стефаника
Виставки:
2017 – «Чеч (індивідуальна артикуляція)», Zenko Gallery (разом з ЦСМ), Татарів
2016 – «Галіція Культ», ЦСМ Єрмілов Центр, Харків
2016 – «Маргінеси міфу», міжнародний фестиваль «ПортоФранко-Гогольфест», Івано-Франківськ
2011 – «Союз вольних художників», галерея «Antins Collections», МСМ, Київ
2011 – «Український зріз», Warsztaty kultury, Люблін, Польща
2010 – «Якщо/Если/If», МСМ, Перм, Росія
2009 – Art Kyiv Contemporary, мистецький ярмарок, галерея «Antins Collections», Київ, Український дім
2007 – Українські художники в Москві, центр «Галілео», Москва
2006 – «Химерії», персональна, галерея «Цех», Київ
2005 – «Uwaga», художній музей, Івано-Франківськ; міська галерея, Ополє, Польща
2003 – «Репозиція», СХ Івано-Франківськ; КМЦ Дзиґа, Львів
1999 – «Ігор Перекліта», галерея «Совіарт», Київ
Відверто іронічне трактування дійсності, повчальні фрагменти життя, суб’єктивне прочитання минулого – все це можна побачити в живописі І.Перекліти. І не треба лякатися плакатних ходів, недбало написаних лозунгів та провокативної символіки – це всього навсього особистий погляд на дійсність поданий кріз призму мистецтва. Не агітація і не пропаганда, лишень картина, що колись в музеї розповідатиме нащадкам про час в котрому живемо.

 

Юрій Боринець
1975 р.н. Калуш,
Мешкає у Надвірні
1997 – Інститут мистецтв Прикарпатського Національного університету імені В.Стефаника
Вибрані виставки:
2017 – «Чеч (індивідуальна артикуляція)», Zenko Gallery (разом з ЦСМ), Татарів
2016 – «Маргінеси міфу», міжнародний фестиваль Porto Franko Gogolfest, Івано-Франківськ
2012 – «12», (спільно з Миколою Джичкою) галерея «Арт на мур», Івано-Франківськ
2008 – Художній музей, Чернівці
2008 – СХ, Тернопіль
2008 – «Музей Ідей», Львів
Експресивні та емоційно наповнені роботи Юрія Боринця не можна вмістити в межі одного стилю чи течії. Сам художник зізнається: ніколи не міркує над майбутнім твором. Усе залежить від настрою. Юрко Боринець безсумнівний лідер і за кількістю виставок, і за енергетичністю живопису, і за експресивністю зображувальних засобів та методик серед сучасних молодих митців Івано-Франківська. Для картин Ю. Боринця, здається, сюжет не має значення, важливою залишається експресія графічного жесту, плакатна мінімалістичність і виразність, розкутість і легкість поруху пензля. Заворожуюча ритміка орнаментів, обмежена декількома кольорами палітра, не зафарбованого тла – дикунсько-шаманський живопис людини ХХІ ст., яка бережно відноситься до свого й нашого часу, говорячи про позачасовість. Художник наголошує на важливості для нього спілкування і не тільки з колегами, але й з глядачами, поціновувачами його творчості, тому виставки, презентації, перформанси – невід’ємний елемент його самореалізації.

 

Сергій Петлюк
1981 р.н., Івано-Франківськ
2000 – Інститут мистецтв
2005 – Львівська національна Академія мистецтв
2009, 2012 – Gaude Polonia, стипендія міністра культури Польщі
Виставки:
2017 – «Чеч (індивідуальна артикуляція)», Zenko Gallery (разом з ЦСМ), Татарів
2016-2017 – «Килим», Zenko Foundation
2015 – «Декомпресія», Париж
2015 – UK/RAINE, Saatchi Gallery, Лондон
2014 – «Нова українська мрія», Мистецький арсенал, Київ
Проект про постійну взаємодією між містом і людиною, про постійну трансформацію кордонів: особистих, психологічних, культурних, географічних, економічних тощо. В цьому проекті, місто показане як джерело постійних та незворотних змін, що впливають на кожну людину. Разом з тим цей проект апелює персонально до кожної особистості як до елементарної частинки процесу урбанізації, кожна з яких впливає на життя, розвиток і розуміння міста. Це портрет звичайної людини, яка знаходиться постійно в пошуку, очікуванні, напрузі. Водночас це умовний груповий портрет мешканців умовного міста. Художник в цифровий спосіб за допомогою відео проекцій досліджує емоції людини, її взаємозв’язки з технікою, здатність реагувати на незвичне, наскільки цифра прониклива у тілесне і навпаки. Суцільна Ars electronica, одним словом.

Олег Воронко
1972 р.н.

Працює у Львові
1996 – Львівська Академія Мистецтв
2017 – «Чеч (індивідуальна артикуляція)», Zenko Gallery (разом з ЦСМ), Татарів
2016 – «Горизонт подій», Мистецький Арсенал, Київ
2015 – ArtKyivContemporary, Мистецький Арсенал, Київ
1998 – «Pilot of Lethal Apparatus», (разом з Олексою Фурдіяком), Національна картинна галерея, Львів
1997 – «Трансільванський пес», (разом з Олексою Фурдіяком), гепенінг, Івано-Франківськ
1996 – «Fallen Angel of Jan Sobesky», (разом з Олексою Фурдіяком), Глогув, Польща
1994 – «Аеропес. Чернівці 1914», (разом з Олексою Фурдіяком), Львів
Species Barrier. 2016. Фільм триває 7*34 хв. Атракційний відео-арт.
Відео інсталяція, підсвідомо-пропагандиський фільм, що нанизує знаки, символи, звук, слова в антиутопічній атаці.
Проект ставить під питання історичні інтерпретації інформації та дезінформації. 25 кадр, засилля рекламної інформації, підсвідомість і логіка – все це формує наші знання/незнання про сучасну систему насильства, блуду та маніпуляцій. Будьмо уважні.

 

Юрій Бакай
1975 р.н., Львів
1999 – Інститут мистецтв Прикарпатського Національного університету імені В.Стефаника
Вибрані виставки:
2017 – «Чеч (індивідуальна артикуляція)», Zenko Gallery (разом з ЦСМ), Татарів
2016 – «Маргінеси міфу», міжнародний фестиваль Porto Franko Gogolfest, Івано-Франківськ
2013 – «Expectation», Народний фотоклуб «Колумб», м. Дрезден (Німеччина)
2009 – «Трамвай №9», Фестиваль сучасного мистецтва, м. Одеса
2004 – виставка Народного фотоклубу «Колумб», м. Морістель (Франція)

 

Микола Джичка
1977 р.н., Івано-Франківськ
1999 – Інститут мистецтв Прикарпатського Національного університету імені В.Стефаника
Вибрані виставки:
2017 – «Чеч (індивідуальна артикуляція)», Zenko Gallery (разом з ЦСМ), Татарів
2016 – «Ар(т)хеологія», ЦСМ, Івано-Франківськ
2016 – «Маргінеси міфу», міжнародний фестиваль Porto Franko Gogolfest, Івано-Франківськ
2013 – «Сад метафор», галерея ZPAP «PIERWSZE PIĘTRO», m. Opole
2010 – «IloveKiеv», фестиваль сучасного мистецтва, галерея «Лавра», Київ
2010 – «Спостереження пізнання», Fulbright Ukraine, Київ
2009 – «Ню – не пейзаж», художній музей, Івано-Франківськ
2004 – Виставка молодих художників в Vinopolic Gallery, No.1 Bank End, London
2003 – «The Ukrainians», 491 Gallery & Vertigo Film Club, London

 

Сергій Григорян
1984 р.н., Івано-Франківськ
2009 – Інститут мистецтв Прикарпатського Національного університету імені В.Стефаника
Виставки:
2017 – «Чеч (індивідуальна артикуляція)», Zenko Gallery (разом з ЦСМ), Татарів
2016 – «Гуцулозавр карпатський», перше місце у всеукраїнському конкурсі імені Натана Альтмана, Вінниця
2016 – «Галіція Культ», ЦСМ Єрмілов Центр, Харків
2016 – «Український Зріз. Перетворення» Вроцлав, Люблін, Польща.
2016 – «Літораліс», міжнародний фестиваль Porto Franko Gogolfest, Друкарня, (куратор Д.Кольцова)
2016 – «Маргінеси Міфу» міжнародний фестиваль Porto Franko Gogolfest, (куратори H.Wendland, А.Звіжинський), Івано-Франківськ
2015 – «АК- 47», Flipsite Artspace, Ейдговен, Голландія
2015 – «Communication», галерея Ілько, Ужгород
2014 – «Осінь 2014», Art Kyiv contemporary, Мистецький Арсенал, Київ
2014 – «Non-Stop Media», перформенс «Информационная вина», Харків

 

BOB SP (BOB Square Pic)
1987 р.н., Івано-Франківськ
Працює в жанрах піксель-арт, графіті. Творчі інтереси пролягають у полі наукової фантастики, а також взаємодії культури з суспільством.
Виставки:
2014 р. – «Війна. Весна», ЦСМ (Івано-Франківськ)
2015 р. – «Трансформовані моменти походження», Марґінеси (Івано-Франківськ)
2016 р. – персональна виставка в «Галереї ГАК» (Івано-Франківськ)
2016 р. – «Марґінеси міфу», PortoFranko GogolFest (Івано-Франківськ)
2017 р. – NewWaveExhibition (Львів)
“Білий квадрат” Квазіміра Малюнкевича
К. Малюнкевич – відомий дослідник чорних дір і нейтронних зір. Народився на Марсі в родині копачів льоду. У віці 25 років Малюнкевич захистив диплом на тему “Чорна діра Лебідь Х-1: очевидне неймовірне”, який наробив багато галасу в тодішніх вчених колах. Відтоді все життя присвятив дослідженню чорних дір.
Зокрема, Малюнкевич вважається одним з перших проповідників теорії струн в зоряній системі Крюгер 60. В 33 роки дослідник відправився до горизонту подій чорної діри Стрілець А*, де вивчав феномен гравітаційного лінзування. Саме там Малюнкевич і розробив ескізи білого квадрата. Через викривлення в часі дослідник провів біля горизонту подій приблизно 5000 років. Після повернення в Сонячну систему не зміг адаптуватися до нового середовища, і через короткий час помер. Капсулу з його тілом було запущено до Сонця, як заповів сам учений.
Я відтворив білий квадрат Малюнкевича по ескізах автора, які зберігаються в бібліотеці Ікара на Фобосі. За легендою, білий квадрат приснився досліднику після трьох днів безперервного спостереження в телескоп за зорею S2.

 

Євген Самборський
1984 р.н., Івано-Франківськ
2005 – Інститут мистецтв Прикарпатського національного університету, Івано-Франківськ
2012 – Переможець конкурсу для українських молодих художників МУХі-2012
2009, 2012 – Gaude Polonia стипендія міністра культури Польщі
Вибрані виставки:
2017 – «Чеч (індивідуальна артикуляція)», Zenko Gallery (разом з ЦСМ), Татарів
2016 – «Ар(т)хеологія», ЦСМ, Івано-Франківськ
2013 – «UKRAINE NOW», Czech Centres, Prague, Czech Republic
2012 – «МУХі-2012», конкурс молодих художників, Інститут проблем сучасного мистецтва, Київ
2012 – Draftsmen’s Congress, 7 Berlin Biennale, Berlin, Germany
2012 – «Вельветовое ничто», PROTVOR gallery, Санкт Петербург, Росія
2112 – «Українське тіло», ЦВК, Києво Могилянська академія, Київ
2011 – «Все є тотожним ніщо», персональна, галерея «Дзиґа» Львів
2009 – «21 Свобода», персональна, галерея «Heppen Transfer» Варшава, Польща

 

Костянтин Зоркін (разом з Сандро Гарібашвілі)
1985 р. н., Харків
Навчався в Харківській державній Академії культури
працює в жанрах: малярство, перфоманс
займається сценографією
малює картини і говорить про мистецтво, викладає історію мистецтв, та більше його приваблюють предмети
зараз увійшов у світ маніпуляцій предметами та образами

 

Ярослав Яновський
1965 р.н., Івано-Франківськ
1988 – Львівське училище прикладного мистецтва ім. І.Труша
Виставки:
2017 – «Чеч (індивідуальна артикуляція)», Zenko Gallery (разом з ЦСМ), Татарів
2016 – «Маргінеси міфу», міжнародний фестиваль «ПортоФранко-Гогольфест», Івано-Франківськ
2007 – «Elgavas pils – 270», міжнародний мистецький симпозіум, Єлгава, Латвія
2005 – «Uwaga», художній музей, Івано-Франківськ; міська галерея, Ополє, Польща
2003 – «Donumenta», фестиваль українського мистецтва, галерея Regina, Регенсбург, Німеччина
2002 – «Лагідний тероризм», фестиваль «Культурні герої», Художній музей, Івано-Франківськ
2001 – «World Poetic video», міжнародний відеофестиваль, Рига, Литва
1999 – «II Bienal D’Аrt D’Alcoї», (нагорода), Алькой, Іспанія
1996 – «Восточная Европа: Spatia nova» IV Петербургская Биеннале, Санкт-Петербург, Росія
1994 – «Grenzgänger», Гмунден, Австрія
1994 – «Art D’Ucraїna», Алькой, Іспанія
Твори Я.Яновського переповнені емоціями і енергіями, що вихлюпуються на глядача незалежно від його бажання чи вподобань. Він не може залишитися непоміченим. «Впертість і анальфабетизм» ті якості, що дозволили Славкові неодноразово здобувати і Україну, і Европу, отримувати нагороди на виставках, не звертати на них уваги, йти далі. Дослідження і заглиблення у рідні ландшафти, поетика відео, тепла матеріальність скульптури надихали його на багаточисельні мандрівки естетичними поверхнями. Бажання домогтися для кожного з його об’єктів особливого “сакралізованого” статусу, поєднується з яскраво вираженою емоційністю як самої художньої пропозиції, так і авторської позиції. Форми абстрагуються до граничних меж стислості, уподібнюючись емблематичним знакам або графіті. Смислове навантаження мають експресивно вирішений колір, фактура, формат роботи і звичайно ж – автобіографічна “гуцульська сюїта”, котра є наскрізною темою, що визначає творче кредо митця.

 

Вадим Харабарук
1966 р.н., Надвірна, Івано-Франківська обл.

Живе і працює в Ужгороді

1985 – УУПМ.
Персональні виставки:
2017 – «Чеч (індивідуальна артикуляція)», Zenko Gallery (разом з ЦСМ), Татарів
2016 – «Ambient», Карась Галерея, Київ
2013 – «Некерманія», Центр сучасного мистецтва Чайна фабрика, Одеса
2007 – «The Evening by FLY UNITED», Stanica Centre, Жиліна, Словакія
2002 – «…поки Фокс не заявится», Арт клуб 44. Київ
2000 – «Маленький Ганс Gmbh», галерея Блок-А. Київ
Группові виставки:
2017 – «Онтологія. Процес-3», Галерея Ілько, Ужгород
2016 – «Книга», галерея Коридор, Ужгород
2015 – «Прапор утопії», Закарпатський художній музей ім. Й. Бокшая, Ужгород
2015 – «Pavshyno Kunstverein», Badischer Kunstverein, Карлсруе, Німеччина
2014 – «ART-KYIV Contemporary», Мистецький Арсенал, Київ
2014 – «Український пейзаж», Мистецький Арсенал, Київ
2014 – «Агресія. Прикордонна територія», ВДНХ, Київ
2014 – «Долина нарцисів», Галерея Closer, Київ
Співзасновник та ідеолог мистецької групи «Поптранс» (популярна трансформація). Назва не має нічого спільного з музично-електронною течією «транс». Ідейно-естетична програма з’явилася взимку 1996 року у результаті спільних роздумів Вадима Харабарука та Петра Пензеля. До цього часу вони разом з Робертом Саллером вже затвердилися в амплуа “скандальних” художників на ужгородській художній сцені, демонструючи радикальні форми та напрями. Ужгородські митці – Вадим Харабарук, Петро Пензель, Роберт Саллер, Павло Ковач – навесні 1998 представили у київській галереї “РА” свої живописні роботи. Експозиція відроджувала дух і стиль американського мистецтва кінця 50-х – початку 60-х років – жіночі обличчя-стереотипи, запозичені з реклами і коміксів тих років. Продовжуючи та розвиваючи традиції поп-арту художники демонструють зв’язки з одним з лідерів течії Андрієм Варголою демонструючи тутешній варіант постконсупційного арту.

 

Наталка Шевченко
1982 р.н., Київська обл.

Живе і працює в Ужгороді
1998 – 2005 – коледж мистецтв ім.А.Ерделі, (графічний дизайн)
2006 – член групи Поптранс
2013 – 2014 навчання в Закарпатському художньому інституті (графічний дизайн)

Виставки:
2017 – “Історія про певні історії”. Галерея Лабіринт, Люблін, Польща
2017 –”Онтологія. Процес-3 “. Галерея Ілько, Ужгород
2016 – “Історія про певні історії”. Понінківський будинок культури, Понінка
2016 – “Київський пейзаж”. Карась Галерея, Ужгород
2016 – “Процес”. Галерея Ілько, Ужгород
2016 – “Книга”. Галерея Коридор, Ужгород
2015 – “Прапор утопії”. Закарпатський художній музей ім. Й. Бокшая, Ужгород
2015 – Pavshyno Kunstverein. Badischer Kunstverein, Карлсруе, Німеччина
2015 – “36 пострілів”. Я Галерея, Дніпропетровськ

 

Володимир Мулик
1964 р.н., Івано-Франківськ
Автодидакт
Виставки:
2017 – «Чеч (індивідуальна артикуляція)», Zenko Gallery (разом з ЦСМ), Татарів
2016 – «Контрасти метафор», галерея арт кафедра, Луцьк
2013 – «від А(нархії) до Я(ock’n’Roll)», персональна, галерея «Арт на мур», Івано-Франківськ
2010 – «Porto Franko», міжнародний мистецький проект, галерея «Бастіон», Івано-Франківськ
2009 – «Персонажі ваших снів», персональна виставка, галерея «Маргінеси», Івано-Франківськ
2002 – «Лагідний тероризм», фестиваль «Культурні герої», Художній музей, Івано-Франківськ
1997 – «Імпреза-97», міжнародна бієнале, Івано-Франківськ
1997 – «Чорним по білому, або Веселий заповідник», персональна, галерея «Маргінеси», Київ
1993 – «Sucasne umenie», Братіслава, Словаччина
1993 – «Імпреза-93», міжнародна бієнале, Івано-Франківськ
Серія портретів рок ідолів під музику котрих виростав та формувався автор, зоображає вже немолодих, потертих життям, але живих духом музикантів зірок – Кейт Річард, Леонард Коен, Оззі Озборн та ін. Серед них затесалася автопортрет-маска художника який свого часу також мріяв стати музикантом, але подався в художники, щоб не працювати в колективі. Чи вдалося йому обдурити світ, що його ловив?

 

Ігор Панчишин

1955 р.н., Івано-Франківськ

1978 р. – архітектурний факультет Львівської Політехніки.

1995 – 1998 – ЦСМ Сороса м. Києва член наглядової ради.

до 1999 – старший науковий співробітник Обласного Державного  Художнього музею.

2000-2006 – Директор Центру сучасного мистецтва м. Івано-Франківська. до 2016 – спеціаліст з охорони культурної спадщини управління культури МВК.

….Всю дикість околиці зм’якшувала простота й одноманітність. Як гарний поет, природа не любить різких переходів. Хмари хоч і мають іноді такі чудернацькі обриси, дають білий, або все таки м’який відтінок, цілком відповідний колорит, який гармоніює з блакитним небом, та що всі барви якого-небудь краєвиду неначе тиха музика зливаються одна в одну, і кожен вид природи втихомирює духа…

(«Подорож  на Гарц» Гайнріха Гайне за перекладом Д.Загула )

Мені не подобаються визначення на кшталт…в цьому (будь якому) творі досліджується …  Чому ТВІР мусить бути «дослідженням»?  Твір – це або рефлексія, або невимовність.  Зображення існує окремо, реальність окремо. Природа техніки окремо від можливості переказати всю тонкість і значення образу. Ця умовність невимовно абсурдна.

Можливо лише музика (коли бачене не замулює чистого плину почуттів) адекватна духу.

Дійсність насправді мінлива і всяка реакція  і рефлексія не буде повною.  В цьому безглузді велика правда. Намагання впіймати сенс явища марне з огляду на те, що його не існує. Сучасна реальність вимагає лише рефлексій.  Неможливо адекватно перенести, чи препарувати особистісне переживання цієї реальності. Ця екзистенція невимовна, або адекватним «зліпком» її може бути абсурдно-метафоричні натяки на грані сакрального реалізму, який пропонує фотографія і безсенсовні але алегоричні  рефлекторно-чуттєві подихи і алюзії рафіновані у своїй невимовності.

 

Бажалук Всеволод
Філософ, містик, поет. Концептуальне мистецтво
1967 рік – Арт проект «Вхід». Перформанс – «Народження». Місто Чернівці
2016 рік – Фестиваль «Порто Франко». Арт проект «Складання Міфу». Перформанс – «Кістки»
2016 рік – Арт проект «Складання міфу». Перформанс – «Литво». Місто Київ
2013 рік – Персональна виставка «Згарди». Металопластика. Місто Івано – Франківськ, галерея «Бастіон»
2012 рік – Арт проект «Вікна» спільно з Віджей групою «Куб». Відеомеппінг. Місто Івано – Франківськ
2011рік – Арт проект «В пошуках Великої Риби». Інсталяція, перформанс, хеппенінг. Місто Івано – Франківськ, галерея центру «Є»
2011 рік – Арт проект «The search for common sense». Лауреат конкурсу «Культура понад кордонами, місто Люблін
ПРОЕКТ “Складання міфу, перформанс “Кістки”.
Він довготривалий і передбачає ряд мистецьких викрутасів. Почався він з перформансу “Литво” в Києві, потім був перформанс “Кістки” у Станіславі, а тепер в межах цього ж арт проекту “Складання Міфу” буде мистецька акція – “Експерименти з Хаосом”. Експеримент перший – “Візуалізація Хаосу”
Акція передбачає ще два “експерименти”
2. “Взаємодія з Хаосом”
3. “Лінза імовірності”
Після третього експерименту світ зміниться назавжди
Володимир Топій
1979 р.н., м. Судова Вишня, Львівська обл.
2003 – Львівська академія мистецтв, Проектування інтер’єрів
2008 – Жертвопринесення, перформанс, м. Люблін, Польща
2013 – Перформанс в галереї RACZEJ
перформанс, Вроцлав (Польща)
2010 – pidNESINNJA, перформанс, в рамках Тижня актуального мистецтва, Львів
2008 – Чистий ангел або повернення Ікара, перформанс, Люблін (Польща)

Jazz ShowCase

Acid Error (Ужгород), Женя і Катя (Вінниця), Manyk Band (Івано-Франківськ), Semmar (Київ), Stelsi (Чернівці), Goodlife (Луцьк), Leo Mantis (Київ)
Палац Потоцьких (вул. Шпитальна, 5), 15 червня, 13:00

Детальніше Купити квиток

Відбір гуртів на фестиваль Jazz Koktebel

Tropic Fest

Javiro (Іспанія), Ion Din Anina (Іспанія), Tommy Cobre (Колумбія)
Палац Потоцьких (вул. Шпитальна, 5), 16-18 червня, 15:00-18:00

Детальніше Купити квиток

Ion din Anina (Ійон дін Аніна) – це глобал бейс діджей. У своїх сетах він міксує традиційну фолк музику з новими стилями електронних бітів. Він спеціалізується на поєднанні балканської музики з усіма стилями урбан музики, роблячи вкраплення інших звучань, таких як кумбія, африканська музика і всі можливі течії Середземномор’я. Простір глобального звуку створюється там, де є місце усій музиці: цього світу та навіть інших планет. Сьогодні цю музику часто називають глобал клаб музикою або глобал бейс. Ion din Anina крутиться за пультами понад 10 років, він беззаперечний представник Балканської сцени в Іспанії. Він гастролював по усій Європі: Берлін, Копенгаген, Барселона, Дублін, Париж, Лондон, Мадрид і Мілан – лише короткий перелік міст, де Ion din Anina грав. Виступав також на деяких міжнародних фестивалях, таких як Fusion (Німеччина), Carnemvale (Італія), AlRumbo і Etnosur (Іспанія), Goulash Disko (Хорватія). Він ділив сцену з Fanfare Ciocarlia, Systema Solar, Sargento Garcia, Ojos de Brujo, Chico Trujillo, Skipamp Die, Brooklyn Gypsies, Bombino, Filastine, Shazalakazoo, Miss Bolivia, Faauna or Sara Hebe, і такими діджеями як Shantel, Uproot Andy, Dunkelbunt, Rafael Aragon, Bigote, Panko, Robert Soko і багато багато інших.

Tommy Cobre (Томмі Кобре) народився в Калі, Колумбія, світовій столиці музики сальса. Він зростав у Колумбії, між жвавим містом і глибинами гір Анд, цілодобово серед музики і танцю. У 17 років переїхав до Алмерії, Іспанія і, натхненний своїми музичними впливами, став активною частиною сцени нічних клубів, граючи як діджей і просуваючи танцювальні вечірки. З часом він став одним із найбільших промоутерів і культурних агітаторів південної Іспанії, із його двома командами: Rough & Rude Soundsystem і City Cobras, які спеціалізуються на реггі, кумбіа, африканському звучанні і фанку. Коли Томмі не організовує вечірки, він грає як діджей в клубах і на фестивалях Іспанії, запалюючи танцмайданчики тропічним звучанням: від сальси і кумбії з його рідної Колумбії до денсхолу, тропікал бейсу і рутс-реггі.

Javiro (Хавіро), родом із Південної Іспанії є співдиректором і резидентом проекту Вапапура. Як рушійна сила Вапапури у пошуках нових контекстів для танцювальних подій, він був піонером у створенні перших денних танцювальних вечірок просто неба, на сонячній енергії. Це відбувалось в Іспанії та Колумбії в рамках таких подій як “Perdiz Tropical”, “Sonera Solar” і “Tropical Camp”. Як діджей, він любить змушувати людей танцювати, досліджуючи вплив тропічної музики, що руйнує границі у музичних стилях усього світу. На його власних подіях в Іспанії і подіях в Бельгії, Колумбії, Південній Африці та Німеччині, Джавіро ділив сцену з Throes + The Shine, Uproot Andy, Sargento Garcia, Nicola Cruz, Richard Blair, Hector Buitrago, Caballito, Tremenda Jauria, El Tunche Sound Systema, Maga Bo, Guacamayo Tropical, El Remolón, Candeleros..

Night Show

Afterparty вечірка за участю Іспанських, Колумбійських та Українських ді-джеїв
Палац Потоцьких (вул. Шпитальна 5), 16-18 червня, 23:00-04:00

Детальніше Купити квиток

JAVIRO (Іспанія), ION DIN ANINA (Іспанія), TOMMY COBRE (Колумбія), Flashy, Dub-ro, Zoolini, Ma-gooch, Kozlov, Na31

Між нами / Чаювання

Totem Dance Group
Хореографи – Ольга Лабовкіна (Білорусь) / Чеві Мюрадай (Іспанія)
Ляльковий театр (вул. Незалежності 10а), 15 червня, 17:00

Детальніше Купити квиток

Вистава “Чаювання” – танцювальна робота-дослідження – результат співпраці Ольги Лабовкіної в якості запрошеного хореографа і Totem Dance Group (Київ, Україна). Темою дослідження вистави стали міжособистісні відносини всередині групи. Вже довгі роки разом … особисті кордони чіткі й різкі… як дзвін чашок. Статусність, давно розподілені ролі, не завжди емоційна сумісність … все вже стало міцним, твердим, відчутним. Іноді ми всі досягаємо точки кипіння. Може просто вип’ємо чаю?
Лабовкіна Ольга – танцівниця, хореограф і перформер, що працює в області сучасного танцю, візуального мистецтва, театру і перформансу, засновниця Karakuli dance theatre (Мінськ, Білорусь). В якості хореографа співпрацювала з телеканалом СТБ (шоу “Танцюють всі. Повернення героїв”).
Вистава “Між нами” – щира і чуттєва робота іспанського хореографа Чеві Мюрадай з українською танцювальною компанію Totem Dance Group. Це своєрідний маніфест про кохання, бажання, пошук свого шляху і радості руху до мрії, заснований на поезії Шарля Бодлера.
Чеві Мюрадай – хореограф, який вже отримав понад 8 премій, одна з яких визнала його кращим танцівником та хореографом – Премія Max. Працював у Великий Британії, США, Південній Америці. Заснував власну танцювальну трупу Losdedae, з метою розвитку сучасного танцю в Іспанії, поставив більше 30 вистав. Поєднує свою кар’єру як танцівник з викладацькою роботою на курсах, семінарах та майстер-класах.
Танцівники: Ярослав Кайнар, Богдан Кириленко, Богдан Урхов, Ольга Маркович, Олена Міц, Христина Слободянюк, Ірина Бодрик, Аліна Цховребова.

Вішалка

Totem Dance Group. Хореограф – Ярослава Кайнар
Ляльковий театр (вул. Незалежності 10а), 16 червня, 17:00

Детальніше Купити квиток

“Сучасна хореографія може бути смішною!”. Саме про це заявили танцівники і хореографи Totem Dance Group.
Вішалка – це досить-таки цікава штука. Вона має різні форми, конструкцію і назви. Але головне, що мета у кожної вішалки в світі одна – зберігати речі, які висять на ній і чекати, поки людина дасть їм життя і наповнить їх своєю енергією. Чому ми маємо купу мотлоху, але не користуємося ним? Можливо, людина думає, що накопичуючи майно ми стаємо багатшими. Але ж ми просто захаращуюємо свій простір. І що ж тепер робити з усіма цими речами? У виставі «Вішалка» танцюристи НЕ будуть засипати вас питаннями і пошуками смислів. Ні, перед артистами стоїть лише одне завдання – добре провести час разом із глядачем.
Ярослава Кайнар – хореограф, викладач, танцівник, Лауреат міжнародних конкурсів та викладач contemporary dance та modern jazz в Totem Dance Group.
Виконавці: Totem Dance Group – Дарія Донцова, Олена Галушко, Христина Слободянюк, Ірина Бодрик, Богдан Кириленко, Ольга Маркович, Аліна Цховребова, Дарина Тураш.

Де|синхронізація

Вистава сучасного танцю від Антона Овчіннікова
Ляльковий театр (вул. Незалежності 10а), 17 червня, 17:00

Детальніше Купити квиток

“Де|синхронізація” — вистава сучасного танцю від Антона Овчіннікова. Ідея цієї роботи виникла з міркувань про те, як наше минуле створює наше сьогодення. Досліджуючи минуле своєї країни крізь призму індивідуального ментального та тілесного досвіду, автор довго вдивлявся у фотографії і тексти, прислухався до звуків та мелодій своєї юності. Рухався разом з музикою, що залишила слід у пам’яті та у тілі. Який досвід є більш важливим? Чи можливо зрозуміти особливості власної пам’яті, звертаючись до тілесної? Чому ми такі, якими ми є?
Антон Овчінніков – засновник фестивалю сучасного танцю «Точка перетину» (Київ – Харків – Херсон), проекту АРТІЛЬ спрямованого на підтримку молодих хореографів сучасного танцю і допомогу у створенні робіт для професійної сцени. З 2010 — засновник та директор Міжнародного фестивалю сучасного танцтеатру “Zelyonka Fest”.

Майстер-клас: Dmitrijs Gaitjukevičs

Ляльковий театр (вул. Незалежності, 10а), 18 червня, 13:00

Детальніше Вхід вільний

Відомий латвійський хореограф та перформер Dmitrijs Gaitjukevičs проведе майстер-клас для поціновувачів танцювального мистецтва.

“ДУЕЛЬ. СОЛО” / “DIVE”

перформанс Антона Овчіннікова
Ляльковий театр (вул. Незалежності 10а), 18 червня, 17:00

Детальніше Купити квиток

Перформанс “Dive”. Автор та виконавець – відомий латвійський хореограф та перформер Dmitrijs Gaitjukevičs.
“Dive” – занурення в стан, близький до коми. У стан, коли бачиш і помічаєш кожну деталь. Коли час тягнеться вічно. Стан, коли перед людиною є світло і вона обирає залишити цей світ або залишитися в ньому. Занурення в самого себе, дослідження самого себе.

Герой вистави “Дуель. Соло” одержимий ідеєю самовдосконалення, яке перетворюється на нав’язливу ідею переваги над іншими. Очевидно, що у нього є багато думок і припущень, які, як йому здається, ведуть до переваги над опонентами. Всі ці думки тим чи іншим чином проявляються у його діях. Ідея переваги тут доведена до абсурду, який неминуче веде до руйнування. Чим закінчиться боротьба з уявними супротивниками?
Антон Овчінніков – засновник фестивалю сучасного танцю «Точка перетину» (Київ – Харків – Херсон), проекту АРТІЛЬ спрямованого на підтримку молодих хореографів сучасного танцю і допомогу у створенні робіт для професійної сцени. З 2010 – до сьогоднішнього дня: засновник та директор Міжнародного фестивалю сучасного танцтеатру «Zelyonka Fest».

Вона-Земля

Притча за новелами Василя Стефаника
Драмтеатр (вул. Незалежності 42), 15 червня, 18:00

Детальніше Купити квиток

Притча
Івано-Франківський академічний обласний музично-драматичний театр ім. І.Франка (Івано-Франківськ, Україна)
Режисура – народний артист України Ростислав Держипільський, лауреат Національної премії України ім.Т.Шевченка Наталія Половинка

«Я писав тому, щоб струни душі нашого селянина так кріпко настроїти і натягнути, щоби з того вийшла велика музика Бетховена» (В.Стефаник).

Бог, Мати, Син, Земля, Дорога – святі образи на іконостасі планети. Мученики та праведники історії людства волають про милосердя та любов, про воз‘єднання Матері і Сина, про кінець війни… Вистава-зойк Матері-Землі по убитим дітям, у якій «очищення», трансформація безмежного болю у безмежну віру, у світло творіння Нації відбуваються через сакральне молитовне дійство. «Біль, переплавлений у Божій любові, перероджується у духовну цілісність, духовне покликання, силу… Це натягнута струна, якої торкається рука генія… Шевченка, Франка, Стефаника і звук цей – передчуття України, якої ми прагнемо…»

Ролі виконують:
Лауреат Національної премії ім.Т.Шевченка Наталія Половинка
заслужений артист України Олег Цьона
заслужений артист України Олексій Гнатковський
заслужена артистка України Надія Левченко
Віктор Абрам’юк, Андрій Батир, Іван Бліндар, Ірина Буняк, Дмитро Кіргач, Олексій Лейбюк, Андрій Мельник, Микола Сливчук, Іванна Сірко, Іванна Терлецька, Мар’яна Тимчишин, Лілія Юськевич

…але вітер…

Кінетична вистава, реж. Влад Троїцький, Центр Сучасного Мистецтва «ДАХ»
Обласна філармонія (Леся Курбаса, 3), 15 червня, 20:00

Детальніше Купити квиток

Кінетична вистава
Центр Сучасного Мистецтва «ДАХ» (Київ, Україна)
Режисер: Влад Троїцький
«Це історія про життя, зустріч, любов, розставання, самотність, надію… і знову життя. На сцені грають троє акторів, що представляють різні образи людини, але дійових осіб лише двоє: людина з усіма своїми почуттями, сподіваннями і конфліктами, та вітер – німий і невидимий, безумовне існування якого – єдина можлива форма діалогу з людиною.» (О.Пастушенко) Саме вітер заповнює порожнечу світу, і саме вітер рухає долями людей.
Декорації створені з десятків вентиляторів та целофану. Музику утворює поєднання шумів сцени та живих барабанів. За допомогою відеопроекцій створено простір казкового сновидіння.

Буна

Данина поколінню ХХ століття
Драмтеатр (вул. Незалежності, 42), 16 червня, 15:00

Детальніше Купити квиток

ТЕАТР PRACTICUM та ЦСМ ДАХ (Київ, Україна)

за п‘єсою Віри Маковій
Режисер – Давид Петросян

Вистава «Буна» – це в першу чергу данина поколінню ХХ століття, яке відчуло на собі всю трагедію країни. Поколінню, яке пережило голодомор, війну, репресії… Вони несуть в своїх серцях тисячі ненаписаних подій, яких не прочитати у книгах, тисячі пісень, яких ніхто не чув. Це реальна історія однієї родини, де Буна (на буковинському діалекті бабуся) та її внучка, живуть під одним дахом, але в зовсім в різних світах. Буна виховує онуку так, як велить її бачення світу, і часом її вчинки здаються жорстокими і не виправданими. Молода дівчина вирішує виїхати за кордон, для того, щоб почати нове життя. Але чи приживеться дерево на новому місці? Що обрати? Бігти за мрією чи оберігати сімейні цінності? Терпіти знущання чи розпочати визвольну боротьбу? Що тримає людей на Батьківщині? Що таке національна самосвідомість, традиції та культура у сучасному світі?

Молода команда «Практикум» місяць жила в селі, в якому час ніби зупинився. Спостергали за місцевими мешканцями та поколінням, якому за дев’яносто, записували автентичні пісні, та традиції. Ці спостереження та надбання втілені у виставі.

Дійові особи і виконавці:
Буна – Христя Федорак
Орися – Аня Снігур
Митро – Іван Шаран
Їлик – Марічка Штирбулова
Петро – Семен Кислий
Пісні та музика – Анна Глухенька та Марічка Штирбулова

Майстер голоду

Реж. Е. Някрошюс, театр «Meno Fortas» (Вільнюс, Литва)
Драмтеатр (вул. Незалежності, 42), 16 червня, 18:00

Детальніше Купити квиток

Театр «Мено Фортас» (Вільнюс, Литва)
Автор – Франц Кафка
Режисер – Еймунтас Някрошюс
Сценографія – Маріус Някрошюс
Художник по костюмах – Надія Гультяєва

Новела Франца Кафки у Някрошюса раптово перетворюється «на ескіз долі Абсолютно Артиста». Голодар впивається власною могутністю – вмінням перемагати голод. Ним рухає бажання слави, визнання його таланту. Однак переважно його не розуміють, або розуміють не так, як треба. Голодар приречений на самотність серед людей, однак він відданий своєму покликанню. І навіть коли популярність його невмолимо згасає, заради мистецтва він прирікає себе на жалюгідне існування у цирку…

«Вистава залишає сильне, гірке, невимовне враження. Це маленький шедевр Някрошюса, яким хочеться поділитися з найважливішими людьми: принести у кишені, простягнути на долоні і сказати: «Подивись обов‘язково!»

Ролі виконують:
Вікторія Куодіте (Майстер голоду)
Вігандас Вадейша
Вайдас Вілюс
Генадій Вірковський

ДВАНАДЦЯТА НІЧ, або ЩО ЗАХОЧЕТЕ

Реж. Д. Богомазов, А. Самінін, Театр драми і комедії на Лівому березі Дніпра (Київ)
Драмтеатр (вул. Незалежності, 42), 17 червня, 13:00

Детальніше Купити квиток

Пустотлива комедія
Cпільний проект Київського академічного театру драми і комедії на Лівому березі Дніпра та Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К. Карпенка-Карого
В. Шекспір в перекладі Ю. Андруховича

Постановка – засл. діяч мистецтв України, Лауреат державної премії України імені Тараса Шевченка Дмитро Богомазов, засл. артист України Андрій Самінін
Художник – Петро Богомазов
Хореограф – Олексій Скляренко
Музичне рішення – Олександр Бегма

Одна з найвеселіших комедій Шекспіра, повна жартів і життєствердного оптимізму, названа на честь Дванадцятої ночі, якою закінчувалося в давнину найголовніше зимове свято Йоль – свято середини зими. Дванадцята ніч – це ніч народження нового року, нового життєвого циклу. В дванадцяту ніч брами світів відкриті, і всі їх мешканці збираються разом, щоб веселим бенкетом вітати нове життя. Вважається, що це найбільш мирний час в році, коли навіть злі духи гідні привітання і святкового частування. У цій пустотливий і кумедній історії з веселими розіграшами і зухвалими витівками, всі мріють про кохання, але, як часто буває, пристрасно закохуються зовсім не в того, хто готовий відповісти тим самим. Низка інтриг та перевдягань, відвертих зізнань та безглуздих дуелей насамкінець завершується найнеймовірнішим чином – перед коханням руйнуються всі перепони, а рідні, що здавалося втрачені назавжди, несподівано знаходяться.

Дійові особи і виконавці:
Орсіо, Князь Іллірійський – Макар Тихомиров
Віола – Марія Заниборщ
Олівія, графиня з Іллірії – Анастасія Пустовіт
Марія, покоївка Олівії – Христина Люба
Пан Тобіас Риг, дядько Олівії – Олександр Рудинський
Пан Ендрю Трясощок, приятель Пана Тобіаса – Павло Шпегун
Мальволіо, слуга-розпорядник у домі Олівії – Олександр Коваль
Блазень з дому Олівії – Олександр Бегма
Фабіан, мешканець дому Олівії – Михайло Дадалев
Куріо, дворянин на службі у Князя Орсіно – Максим Кириченко
Себастьян, брат-близнюк Віоли – Олександр Боднар
Антоніо, друг Себастьяна – Артем Шемет
Капітан, Священик, Офіцери, Моряки, Слуги – Олександр Боднар, Євген Григор’єв, Максим Кириченко, Борис Савенко, Ганна Павлик

HAMLET

В. Шекспір, переклад – Ю. Андрухович, неоОПЕРА-жах
Драмтеатр (вул. Незалежності, 42), 17 червня, 18:00

Детальніше Купити квиток

НеоОПЕРА-жах
Івано-Франківський академічний обласний музично-драматичний театр ім. І.Франка за п‘єсою В. Шекспіра в перекладі Ю. Андруховича
Режисер – народний артист України Ростислав Держипільський
Композитори- Роман Григорів, Ілля Разумейко
Пластичне рішення – Ольга Семьошкіна
Художник по костюмах – Леся Головач

Прокинься, принце, — і співай, прокинься — і мсти… Ласкаво просимо у пекло в жанрі андеґраундний сейшн! У похмурому вогкому склепі їм знову наснився Гамлет… Смертний сон важчий за могильні плити під пилом всіх століть, в якому мерці приречені помирати знов і знов, тому що Гамлету сниться невблаганне і нескінченне як всесвіт «бути чи не бути». Це трагедія про невідворотність одвічних помилок людства, продиктованих гріховними бажаннями влади, грошей та інших спокус. Отже усі герої перебувають у замкненому похмурому просторі, куди не проникає світло істини, де люди і щури існують поряд і не помічають різниці, коли стирається між ними грань… «Весело» прочитаний Шекспір чи то стьоб, чи то апокаліптичне пророцтво, а може просто нічний кошмар?

Дійові особи та виконавці:
Гамлет – заслужений артист України Олексій Гнатковський
Гертруда – заслужена артистка України Ірма Вітовська-ванца
Клавдій – заслужений артист України Юрій Хвостенко
Полоній- заслужений артист України Дмитро Рибалевський
Офелія – Анастасія Блажчук
Лаерт – Іван Бліндар
Фортінбрас – Євгеній Холодняк
Тінь батька Гамлета – Роман Григорів
Йорик – Ілля Разумейко
Еринії: заслужена артистка України Галина Баранкевич,
заслужена артистка України Надія Левченко,
заслужена артистка України Олеся Пасічняк
Монахи: Владислав Комуніцький, Віктор Абрам’юк, Андрій Батир, Андрій Мельник, Микола Сливчук
Музиканти: Роман Григорів – дирижер, контрабас
Ілля Разумейко – синтезатор
Жанна Марчінська – віолончель
Андрій Надольський – ударні
Назар Спас – валторна

Піфійська ораторія

Реж. В.Станєвський, Осередок театральних практик «Ґардженіце» (Ґардженіце, Польща)
Драмтеатр (вул. Незалежності, 42), 18 червня, 18:00

Детальніше Купити квиток

«Стародавній марафон театру Ґардженіце – «Іфігенія в Авліді», «Піфійська ораторія» (диптих)
Центр театральних практик «Ґардженіце» (Польща)
Автори текстів – Евріпід, 7 мудреців з Дельф, Геродот
Режисер-постановник – Влодзімєж Станєвський
Композитори – Зігмунт Конєчни, Миколай Блайда
Адаптація давньогрецької музики – Мачєй Рихли

Часи і смаки міняються, а людська природа лишається незмінною. «Іфігенія в Авліді» – це давньогрецька трагедія, що звучить актуально саме сьогодні, в такий непростий для нас час. Це трагедія вибору між особистими цінностями – життям, сім’єю, любов’ю – і вищими цінностями – релігійним чи патріотичним обов’язком. Герої вистави перебувають під непереборним тиском політичних обставин, які змушують їх коритися невблаганним викликам часу й суспільства. Це трагедія невідворотності людських жертв на вівтарі високих цінностей.

Друга частина вистави «Піфійська ораторія» грунтується на сентенціях Семи мудреців (серед них: Солон з Афін, Фалес Мілетський, Хілон зі Спарти) та пророцтвах Дельфійської Піфії: «Будь собою. Пізнай себе. Прислухайся до всього. Слухай і чуй. Не переймайся.» Ці вигравірувані на камені давньогрецькі заповіді та записані жерцями натхненні пророцтва Оракула тисячі років були квінтесенцією мудрості та проникливості середземноморської цивілізації.

«Ця ні на що не схожа вистава – свято для очей і вух. Динаміка та сила, що так притаманні митцям «Ґардженіце», поєднані з ліризмом і витонченістю. В цій виставі Влодзімєж Станєвський досліджує синкретичність кольорів, рухів і звуків. За допомогою рухів та звуків, які вже відомі як гардженіцькі, режисер творить світ, який неможливо відрізнити від реальності… Неймовірна образність та вплив на уяву.»

Ролі виконують: Маріуш Голай, Йоанна Хольцгребер, Мартін Мровца, Магдалена Памула, Анна Домбровска, Дорота Колодзєй, Тетяна Орешко, Мачєй Горчинскі, Каспер Лех, Кароліна Скжинска
Музиканти: Кароліна Рудас, Любомир Іщук, Рафал Гранат, Філіп Пиш, Каміл Госек, Шимон Калужни

Тривалість: 90 хв.

 

Вагнер. Польова. Грабовський

Симфонічний концерт за участі Національного президентського оркестру України та запрошених солістів.
Філармонія (вул. Курбаса, 3), 16 червня, 16:00

Детальніше Купити квиток

Перший відділ:

1. Ріхард Вагнер – Увертюра до опери «Летючий голландець»;
2. Ріхард Вагнер – Арія Голландця з опери «Летючий голландець». Соліст Олександр Форкушак;
3. Ріхард Вагнер – Балада Сенти з опери «Летючий голландець». Солістка Юлія Алєксєєва;
4. Ріхард Вагнер – Дует Сенти і Голландця з опери «Летючий голландець». Солісти: Юлія Алєксєєва і Олександр Форкушак.

Другий відділ:

1. Вікторія Польова – «Langzam» для симфонічного оркестру;
2. Леонід Грабовський – Симфонічні фрески «Це не повинно повернутись»;
3. Диригент – лауреат Національної премії України ім. Шевченка, Народний артист України – Василь Василенко.

Художній керівник – головний диригент Національного президентського оркестру, Народний артист України, професор – Анатолій Молотай

Poesophonia. Вечір

Тарас Прохасько, Кеба Цісохо, Владислав Соха
Палац Потоцьких (вул. Шпитальна 5), 16 червня, 20:00

Детальніше Купити квиток

Тарас Прохасько – письменник та філософ, мольфар-охоронець та оберіг древніх Карпат. Тарас Прохасько зустрінеться із співаком та виконавцем на корі, представником древньої сенегальської музичної династії Кеба Ціссохо, який привезе до нас мелодії та ритми західного африканського узбережжя атлантичного океану. Закінчив біологічний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка (1992). Брав участь у студентському русі 1989-1991 років, у «революції на граніті» у Києві 1990 року.
Найвідоміші книжки: роман «Непрості», оповідання «Інші дні Анни», есеїстка «ФМ-Галичина», «Одної і тої самої». Тарас Прохасько також автор серії дитячих книжок: «Хто зробить сніг», «Куди зникло море» і «Як зрозуміти козу». Найвідоміші переклади: Анджей Стасюк «Галицькі оповідання», «Схід»; Станіслав Вінценз «На високій полонині».

Владислав Соха – вуличний музикант, перкусіоніст, пластун. Учень Семківа Ігоря Зіновійовича, клас ударні інструменти. Закінчив магістратуру Інститут мистецтв, Прикарпатського національного університету (2017). Очолював організацію “Пласт – Національна Скаутська Організація України” в Івано-Франківську.(2015-2017).

Кеба Цісохо – виконавець на корі та співак, носій давньої сенегальської традиції. Походить із старовинної музичної родини. Батько артиста був визнаним “Королем кори”, традиційного музичного інструменту. Проживає у Відні.

Poesophonia. Ніч

Анн Беннент, Георгій Потопальский, Діана Лотоцька, Юрко Іздрик, Аліреза Тогіяні, Даміан Келлер, NOVA OPERA
Фойє драмтеатру (вул. Незалежності 31), 16 червня, 23:59

Детальніше Купити квиток

– слухачі розмістяться на матрацах, та будуть забезпечені чаєм та кавою у перервах;
– мобільні телефони та інші електронні девайси необхідно буде здати в камеру схову на вході;
– фото/аудіо/відеозапис та доступ преси на захід заборонено;
– слухачі, які будуть помічені волонтерами/охороною з будь-якими електронними пристроями у залі будуть змушені залишити перформанс;
– слухачі, які під час перформансу повернуться до гардеробу для того щоб взяти/перевірити щось на своїх мобільних телефонах, будуть змушені залишити театр

Дія Перша. Palimpsest

Анн Беннент у супроводі артистів ансамблю NOVA OPERA (Роман Григорів, Разумейко Ілля, Жанна Марчінська, Андрій Надольский). Поезія Артюра Рембо (Arthur Rimboud), Самуеля Беккета (Samuel Beckett), Вольфганга Бауера (Wolfgang Bauer), Роберта Вальсера (Robert Walser) в оригіналі (французька, англійська, німецька мови).

Дія Друга. Konezerte-Konzepte
Містичний голос легенди української поетичної сцени Юрія Іздрика у супроводі контрабасиста та перформера Аліреза Тогіяні (Іран-Австрія) та акордеоніста Даміана Келлера (Австрія).

Дія Третя.Singapore
Циклічні цифрові завади, генератори шуму, тріск передають містичну атмосферу уявного міста Singapore, де поєднались структури техногенного звучання інформаційного світу з акцентами на фонетичні особливості живих голосів та їхніх тіней. Фактури обидвох пластів, проникаючи одна в одну, утворюють складний простір міста. У творі використана поезія Михайля Семенка і Ніки Турбіної. Виконавці: архітектор – ujif_notfound, житель міста – Діана Лотоцька, тінь – Kata Okneson.

Учасники:

ujif_notfound [UN2114] (Георгій Потопальский) – аудіо-візуальний проект заснований у 2008 році. Основний напрямок діяльності – створення мультимедійних систем, заснованих на алгоритмах кінетичного зв’язку людини та програми, побудова алгоритмічних систем інтерпретації за допомогою засобів мов програмування. «Живі» виступи засновані на генерації аудіо та візуальних потоків у реальному часі. Серед окремих проектів артиста: Bootstrap algorithm scores for orchestra (BAS for orchestra) – Алгоритм самогенераціїї партитур для оркестру, створений спільно з київським медіа-артистом V4.ENKO та композитором Аллою Загайкевич. Practice of Strings – аудіо-візуальна інсталяція, продемонстрована на декількох фестивалях в Україні, а також на ассамблеї CIME/ICEM/ MUSICACOUSTICA-BEIJING 2012 (Пекін). RECT_STRUCT – Інтерактивна аудіовізуальна інсталяція на основі алгоритмічного синтезу звуку та генерації у 3D просторі та реальному часі.

Діана Лотоцька – співачка, піаністка, артист.

Іздрик (Юрко, Юрій, Юр) – літератор, музикант, активіст широкого профілю, ентузіаст мультижанрової та полістилістичної саморепрезентації, соціопат. Народився 16.08.1962 в Калуші. Автор 12-ти прозових книжок, 5-ти поетичних збірок і 1-го фортепіанного концерту. Том короткої прози «ТАКЕ» визнано Книгою Року 2008 за версією BBC. Твори перекладені 16-ма мовами світу.
Засновник і впродовж 20-ти років – редактор легендарного журналу «ЧЕТВЕР». Учасник числених групових і кількох персональних виставок візуального мистецва. Ліквідатор аварії на ЧАЕС (2 категорія), нагороджений медаллю «За громадський подвиг». Почесний громадянин міста Калуш. Кавалер ордену Срібний Хрест – державної нагороди «за заслуги перед Польщею».
Кавалер ордену Капітули часопису «Ї» За Інтелектуальну Відвагу.
Співзасновник (з Григорієм Семенчуком) і учасник музичного проекту DRUMТИАТР.
Провадить доволі замкнутий спосіб життя. На публіці з’явяється лише в нечастих концертах DRUMТИАТРу та на фестивальних читаннях. Останніми роками здобув розголос у соціальних мережах як автор щоденних поетичних публікацій. Відкрито зневажливо ставиться до людини як біологічного виду. Часто висловлює расистські, сексистські та анархістські погляди. Невисокої думки про Шевченка-поета. Боготворить Баха, Sting’a і Portishead. Фанат Skrillex’a і загалом стилю trap.
Аліреза Тогіяні (Alireza Toghiyani) народився у 1990 році у Ісфахані (Іран) у сім’ї майстра традиційних музичних інструментів. Закінчив музичну школу в Ісфахані по класу альта. З 2008 року проживає у Відні та навчається композиції у Віденській міській консерваторії. З 2016 паралельно до музичного навчання почав штудіювати курс “Трансмедіального мистецтва” у Віденській академії ужиткового мистецтва. У своїх роботах він поєднує сучасну музику з людським тілом, перформативними та інсталятивними практиками. Він шукає неформатні шляхи до створення нетрадиційних музичних перформансів та перформантивних проектів. У пошуках нових трансдисцплінарних форм мистецтва він робить акцент на порушенні усіх табу у поєднанні акустичних інструментів, тіла та електронної музики. У 2012/2015 роках був стипендіатом фонду Моцарта. У 2016 році отримує почесну стипендію міністерства культури Австрії у сфері музики та виконавського мистецтва. Аліреза як композитор, перформер та хореограф фокусується наразі на трьох проектах, перший має назву “Physical Activity“ та заснований на інсценуванні та хореографічному втіленні фізичних репететивних рухів людського тіла.
Другий проект „In that fashion“ Аліреза розмиває усі кордони між різноманітними стилями такими як Ембієнт, Дрон, Електро, нова та експериментальна музика.
Третій напрямок під назвою „Konzerte Konzepte“ поєднує академічні твори композитора із різноманітними перформативними та інсталятивними проектами, використовуючи роботу з простором та інтерактивний досвід.

Даміан Келлер (Австрія) – народився у Брегенці. Перші уроки акордеона отримав у віці семи років. У 2009/2014 році навчався у державній консерваторії Воральбергу в класі професора Горана Ковачіча. З 2015 року навчається у консерваторії міста Відень у класі професора Грегора Стопа. Брав участь у майстер-класах Андреаса Небля, Франко Марокко, Міхаеля Аугустсона, Штефана Хуссона. Даміан є переможцем багатьох конкурсів, та регулярно виступає сольно, у супроводі симфонічного духового оркестру та у складі різноманітних ансамблів.

Анн Беннент (Anne Bennent) – акторка, народилась у 1963 році в Лозанні. Виросла у мистецькій сім’ї у двомовному (франко-німецькому) середовищі, родина при цьому активно подорожували між Німеччиною, Швейцарією, Францією та Грецією. Батько акторки Хайнц Беннет був відомим актором і з дитинства залучав її та її брата Давіда до участі у численних театральних та кіно-проектах. Першу серйозну театральну роль Анн отримала у 15 років, коли зіграла Аню у “Вишневому саду” Чехова у Шиллертеатрі в Берліні. У 1981-1984 роках навчалась в театральних інститутах Женеви та Парижа. Після навчання Анн потрапила до Резиденцтеатру у Мюнхені, де вона одразу отримала змогу працювати із Інгмаром Бергманом (постановка “Йун Габріель Боркман” за Ібсеном, з якою акторка також відправилась у перше європейське турне), та зіграла роль Офелії у Гамлеті у постановці Б. К. Трагелена.
Після роботи в Мюнхені Анн потрапляє до Штутгарта, де продовжує грати головні ролі у виставах та серйозно захоплюється шансоном, створює вечір пісні “Pour Maman”, який вона грає дотепер.
У 1986-1990 роках активно виступає в рамках Мюнхенського та Зальцбургського фестивалів. У 1989 році на запрошення режисера Петера Цадека дебютує на сцені Бургтеатру у Відні в якості Саші у п’єсі “Іванов” Чехова. У 1990-1994 році Анн продовжує виконувати головні ролі на сценах Віденського Бургтеатру, та Schauspielhaus в Гамбурзі.
У 1995 році легендарний режисер Пітер Брук запрошує акторку до свого Théâtre Des Bouffes Du Nord в Парижі, де вона бере участь у постановці та европейському турне проекту „qui est la…“.
У 1998 році актриса вперше зустрічається із Отто Лехнером, сліпим акордеоністом та імпровізаційним музикантом, з яким вона створює монолог “Кассандра” за романом Крісти Вольф. Пізніше вони записують п’ять аудіо книжок із різноманітною поезією, а у 2004 народжують сина Фелікса, з яким проживають разом в селищі Гар сам Камп та у Відні.
У 1999 році Анн народжує першого сина Антона у першому шлюбі із російсько-німецьким режисером Евгєном Сітохіним, з яким вона на упродовж останніх десяти років створювала театральні вечори.
У 2008/2015 роках Анн продовжує грати різноманітні ролі у драматичних театрах Сантк/Пьолтена та Стокерау (Нижня Австрія).
Брала участь у зйомці численних кінофільмів, в тому числі працювала із легендарним режисером Міхаелем Ханеке.
Анн знаходиться у постійному пошуку в сфері музичних та мелодраматичних проектів у співпраці із різноманітними музикантами, які вона виконує від Парижу до Токіо, від Відня до Занзібару. Її репертуар простягається від французького шансону до Онеггера та Стравінського яких вона вільно поєднує із різними мовами, поезією, танцювальними та перформативними практиками.

Інcтрументалісти формації Nova Opera – засновники фестивалю PORTO FRANKO композитор та піаніст Ілля Разумейко, композитор та контрабасист Роман Григорів, віолончелістка Жанна Марчинська та ударник Андрій Надольский є основою інструментального ансамблю колективу «Nova Opera», разом вони приймали участь у створенні опер «IYOV», «BABYLON», «непрОсті», презентованих на ГогольФесті у 2015-2016-х роках та представлених на різноманітних фестивалях в Україні, Польщі, Данії, Австрії та Македонії.
В рамках нічної поезофонії ансамбль НОВОЇ ОПЕРИ перетвориться на мультиінструментальний оркестр, що поєднає з перформативною поезією полістилістичну музичну гру та стохастичні переміщення артистів між звуковими точками.

…waiting for John Cage…

Джон Кейдж, “Сонати та інтерлюдії” для препарованого роялю
Зал очікування залізничного вокзалу (вул. Привокзальна, 1), 17 червня, 22:00

Детальніше Вхід вільний

Антоній Баришевський народився в Києві. З семи років почав навчатися грі на фортепіано. Серед його педагогів за час навчання в КДМШ №14 – А. Соркіна, Р. Донська. Після закінчення КССМШ ім. Лисенко в 2007 році вступив до Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського , де проходив асистентуру-стажування (клас В. О. Козлова). В 2013 – 2015 навчався у Школі музики в Парижі (клас М. Рибіцкі).
Брав участь у майстер-класах Альфреда Бренделя, Даніеля Поллака і Лілі Дорфман. У 16 років став лауреатом всеукраїнської програми «Людина року», а рік по тому взяв участь у молодіжному концерті Європейського радіо в Мюнхені.
З 2012 року є солістом Національної філармонії України. Лауреат багатьох міжнародних конкурсів, серед яких Міжнародний фортепіанний конкурс ім. А. Рубінштейна в Тель-Авіві,Ізраїль (I премія, 2014), Міжнародний фортепіанний конкурс ім. Ф. Бузоні в Больцано, Італія (II премія, 2011) , Міжнародний фортепіанний конкурс в Хаені ,Іспанія (I премія, 2009), Міжнародний фортепіанний конкурс пам’яті В. Горовиця в Києві, Україна (II премія, 2005) «Виконавець-композитор» в Санкт-Петербурзі , РФ (I премія, 2004).
Брав участь у таких фестивалях, як «Klavier-Festival Ruhr» (2012,2014,Німеччина), «Projetto Martha Argerich» (Лугано, Швейцарія,2014) та інших.
Регулярно виступає з сольними концертами та у супроводі симфонічного оркестру в Україні та за кордоном.
Гастролював у Франції, Італії, Швейцарії, Данії, Ісландії, Росії, Білорусі, Сербії, Румунії, Польщі, Іспанії, Німеччині, Ізраїлі, Японії, Південній Кореї та США.
В 2016му році дебютував з сольним концертом в Концертхаусі (Берлін) та з оркестром в Кончертгебау (Амстердам)
Має записи на радіо і телебаченні України, Сербії, Італії, Данії, Іспанії. Має запис сольної програми на студії Naxos (2010 року) та диск з творами Мусоргського і Скрябіна , реліз якого вийшов у вересні 2015го на лейблі Avi –music. В 2017 очікується вихід диску з музикою Уствольської , записаний Німецьким радіо.

Але день не змінюється днем

Перформанс Олексія Шмурака та Олега Шпудейко
Фойє драмтеатру (вул. Незалежності, 42), 17 червня, 23:59

Детальніше Купити квиток

На зламі двох діб у багаторівневому фойє драматичного театру відбудеться просторовий перформанс київського електроакустичного дуету. Він будуватиметься як деконструкція, чи навіть своєрідна реконструкція жанру пісні. Використовуючи акустичні та електронні інструменти, переміщуючись між балконами та сходами, музиканти мігруватимуть між країнами, від звичного рокового груву до складної сонористичної медитації, від жалю до іронії. Виконавці: Олексій Шмурак (голос, мелодика, калімба, ударні), Олег Шпудейко (комп’ютер, модульний синтезатор)

Олег Шпудейко (Heinali)
Heinali — сценічне ім’я композитора та виконавця Олега Шпудейко, який працює переважно в сфері електроакустики.
Почав свої перші стилістичні еклектичні експерименти зі звуком в 2003-му році. Використовує різні методи обробки звуку які поєднує з імпровізацією в якості методу та заглибленням у феноменологію звуку та ламінальність. Коммерційні роботи артиста нерідко поєднують фортепіано та електроніку.
У 2009-му році писав музику до інсталяцій та перформансів в якості учасника арт-групи Soloma. У 2010 році почав довготривалу колаборацію із американським поетом Меттом Фінні. Проект поєднує музику Heinali та spoken word performance від Метта. Heinali and Matt Finney записали та видали ряд альбомів на Paradigms. Новий альбом How We Lived виходить на Flesner у 2017-му році.
У 2013 році створює спільно з композитором та перформером Олексієм Шмураком електроакустичний дует Блук, в якому практикує живі виступи, що базуються на темі інтердисциплінарності та нових форм взаємодії.
Дует реалізував низку проектів із художниками, віджеями, музикантами та поетами. У 2015 році курував коротку серію електроакустичних імпровізацій в Києві. У 2016 написав музику до відео-гри Bound від студій Plastic і Sony Santa Monica, та хореографії A Thread от Jean Abreu Dance.
Твори Heinali видавались на Sony Interactive Entertainment, Fluttery, NEN, Paradigms та інших лейблах. Останній альбом Anthem вийшов у 2017-му році на Injazero Records.

Олексій Шмурак
Народився у 1986 році у Ленінграді, живе в Києві.
Закінчив Київську консерваторію по класу композиції у Юрія Іщенко. До цього навчався композиції у Алли Загайкевич.
У 2006-2017 співзасновник, співорганізатор та піаніст Ensemble Nostri Temporis (ENT), який був лідером української камерної сцени нової музики. Як учасник ENT провів низку мультимедійних проектів в Україні, Росії, Білорусі, Польщі та Німеччині.
У 2013 створює разом із артистом Олегом Шпудейко електроакустичний дует “Блук”.
У 2014-2014 проводив разом із композитором та віолончелістом Золтаном Алмаші фестиваль сучасної та класичної музики “Гольфстрім”.
У 2012-2015 провів ряд сольних фортепіанних концертів у яких досліджував сучасні виконавські методи. Концерти проходили в Україні, Білорусі та Росії (включно із Маріїнським театром у Санкт-Петербурзі).
З 2013 проводить пісенні концерти як співак, клавішник та композитор.
З 2014 співпрацює із музичним агенством УХО. З 2016 постійний учасник та автор ідей простору “Плівка”, переважно у співпраці з куратором Дмитром Казаковим.
Музика Олексія звучить на багатьох фестивалях, серед них Gaudeamus Musikweek (Утрехт, Нідерланди, 2013) та International Summer Courses for New Music (Дармштадт, 2010 та 2016). З 2010 постійно співпрацює з Goethe-Institut (біля 15 проектів). Учасник воркшопу берлінського театру Deutrsche Opera та Parkaue присвяченого створенню опери для дітей (2016).
З 2015 спільно з російським хореографом Олександром Любашиним працює над серією міжнародних лабораторій дослідження інтердисциплінарності “Intersection of Parallel”.
Створював музику на замовлення численних польских, австрійських та російських інституцій. Музика виходила на лейблах Fancy music (2012) та Requeim records (2016).
Читав лекії у Львові (простір “Дзига”), Києві (простір “Хармс” та “Культурний проект”), Москві (Вища школа економіки).
Учасник та співзасновник фестивалю Frank Opera Fest 2010, учасник фестивалів PORTO FRANKO 2010 та PORTO FRANKO GogolFest 2016 в Івано-Франківську.

Музичні скульптури Ганс ван Коолвіжка

Bambuso Sonoro, The Bells, Glissando
Художній музей (вул. Шептицького, 8), 16-18 червня, 10:00-17:00

Детальніше Квитки у касі Художнього музею

На час фестивалю у колишньому колегіальному костелі пресвятої Діви Марії розмістяться три унікальні музичні скульпутри нідерландського музиканта та креатора Ганса ван Коолвіжка.
„Bambuso sonoro“ (1991) – унікальний бамбуковий орган, один із центральних творів художника, в якому неповторне медитативне звучання поєднується з незвичним візуальним вирішенням інструмента.
„The Bells“ – дзвони, що звучать ніби у просторовій порожнечі. У післявоєнний час орган костьолу був зруйнований, так само радянською владою була знищена дзвіниця церковного комплексу (наразі відновлена). Таким чином обидві інсталяції, орган та дзвони виконуватимуть на час фестивалю функцію відроджених сакрально-перформативних символів.
„Glissando“ (2006) – мобільна звукова машина, яка з успіхом була представлена на різноманітних фестивалях в Нідерландах та Польщі.
Ганс ван Коолвіжк (1952) – нідерландський артист, перформер та винахідник музичних інструментів, з 1987 активно працює над створенням унікальних музичних скульптур, інструментів та інсталяцій, які представляє на різноманітних фестивалях, у музеях сучасного мистецтва тощо: від Лондона до Любліна, від Литви до Лісабона. Маніфестом художника можна вважати написану ним книгу “Звук це матерія”. Унікальні музичні скульптури артиста, такі як “Klankkaatser”, “Oerkaatser”, “Oer-Oorsprong” були розміщені в різноманітних музеях сучасного мистецтва в Нідерландах де вони викликають великий інтерес публіки та критиків. Роботи Ганса ван Коолвіжка фінансуються музичним фондом Нідерландів у кооперації з різноманітними іншими голландськими та іноземними фондами та інституціями.

Missa Solemnis

Квитки: сидячі 100 грн. Стоячі – 50 грн. Футуристична Служба Божа, яка поєднає в собі кілька світових релігій та культурних практик.
Художній музей (вул. Шептицького 8), 18 червня, 14:00

Детальніше Квитки у касі Художнього музею

Футуристична Служба Божа, яка поєднає в собі кілька світових релігій та культурних практик:

– звуки футуристичного органу Bambuso sonoro;
– мусульманські наспіви та звуки кори сенегальского музиканта Кеби Ціссохо;
– католицький солоспів “Salve Regina” у виконанні мецо-сопрано Олександри Мельє та віолончелістки Жанни Марчинської;
– буддійські мотиви у виконанні китайської виконавиці на існтрументі Піпа Чень Мен’яо;
– сакральну музику греко-католицької церкви у виконанні хору «Cantemus».

Oleksandra Mailliet (Олександра-Ярина Турянська) українська співачка (mezzo-soprano, contralto) та етномузиколог, яка мешкає у Франції. Як солістка реалізується у численних мультидисциплінарних та експериментальних проектах та як актриса музичного театру( як у «SONG TREE », Нью-Йорк, США, з групою «Yara» театру La Mama і разом з «Gogol Bordello»,чи кількарічний контракт з Compagnie des Mers du Nord для спектаклю «HAIR MUNDO FREI, Messe pour un Temps Futur »). Як солістка приймала участь у виконанні 2ї симфонії Малера, Реквієму Моцарта, ораторіальних творів Вівальді та Перголезі, Верді та Бетховена. У 2015 році у рамках Гогольфесту Олександра бере участь у опері-реквієм “IYOV”, проекту Nova Opera, що був неодноразово показаний на різних сценах України та Європи. Виконання співачкою «Salve Regina. Veriditas» як частини MISSA SOLEMNIS є водночас фрагментом актуального особистого масштабного проекту під назвою «Та, що ловить вітер і йде по воді».

Чень Мен’яоChen Mengyao) – молода артистка та виконавиця інструменті Піпа. Володіє різноманітними техніками гри, виконує традиційну та сучасну музику, популяризуючи цей китайський народий інструмент в різних країнах. Неодноразово прймала участь в різних радіо- та телепроектах, має особливий емоційний, вільний та водночас автентичний стиль гри.

Жанна Марчинська, віолончель, солістка ансамблю НОВА ОПЕРА, приймала участь у створенні перформансів опера-реквієм «Йов», опера-цирк «Вавилон», сонОпера «непрОсті», жах-опера «Гамлет». Приймає участь як солістка в складі різноманітних ансамблів Нової музики, джаз, рок колективах.

Камерний хор «Cantemus» церкви Царя Христа монастиря отців Василіян УГКЦ м. Івано-Франківська створено 2000 року. Його заснував художній керівник і регент Ігор Дем’янець. Основа діяльності колективу —участь у святочних і недільних Богослужіннях у церкві монастиря.
Чільне місце в репертуарі посідають найкращі зразки української та світової духовної музики. Твори М. Березовського, Д. Бортнянського, А. Веделя, О. Кошиця, К. Стеценка, М. Леонтовича, Д. Січинського, А.Гнатишина, О. Архангельського. У доробку колективу — численні компакт-диски та концертні турне.

Familia Perkalaba

Площа драмтеатру (вул. Незалежності, 40, 42), 16 червня, 19:00

Детальніше Вхід вільний

Оркестр Радості і Щастя FAMILIA PERKALABA

Перкалаба – музичний гурт з Івано-Франківська, що з’явився у далекому 1998 році. Як відомо, назва його походить від гуцульського села, що на межі Франківщини, Чернівецької області та Румунії. Не так давно гурт відзначив свою шістнадцяту річницю, трохи змінив склад, а відтоді і назву – тепер це Familia Perkalaba. Восьмеро музикантів створюють музику у стилі, яку музиканти самі називають urban-roots, однак навряд чи усе різнобарв’я музичних напрямів і стилів у творчості Familia Perkalaba можна вмістити в одне визначення. – Наша музика має глибоке гуцульське коріння, однак вона зазнає різноманітних впливів – від балкан-біту до французького хіп-хопу, рутс-реггі чи аргетинського танго вперемішку з болівійським ска, – розповідає нам Олег Гнатів, більш відомий як Мох, продюсер гурту. Мультикульти – це те, що залишить цей світ кольоровим при макдональдсовій глобалізації.

Окрім того, що Familia Perkalaba вже багато років успішно гастролює Україною, гурт за цей час чимало подорожував із виступами і Європою. І зовсім не дивно, що і там без «бісів» не обходилося: – Як правило, лайн-ап у нас година тридцять, а граємо зазвичай більше двох, бо не відпускають. Публіка завжди реагує саме на артиста, на його енергію, енергетику та відкритість, – наголошує Мох. Та і сам світ зараз надзвичайно відкритий – було б бажання брати з нього щось нове. На нашу музику впливають і інші люди, і культури і, врешті, весь світ.

Свою п’ятнадцяту річницю музиканти вирішили відзначити випуском нової платівки, яка суттєво відрізняється від попередніх семи альбомів гурту. Альбом Familia Perkalaba «Tribute to Gutzul Sound System», що вийшов у січні цього року, – це унікальний проект, аналогів якого в Україні ще не було. Зараз Familia Perkalaba готують програму для нового туру, після якого музиканти розпочнуть роботу над новим альбомом. Нещодавно група видала інтернет реліз LP Familia Perkalaba – DARABA (https://soundcloud.com/familia-perkalaba/sets/familia-perkalaba-daraba-2016), записано в жовтні 2016 в урочищі Арджелуджа поблизу Говерли. І що б не приготував для нас гурт, ми завжди будемо приємно здивовані, адже це неодмінно буде щось оригінальне, заряджене позитивом та енергією.

Музика Familia Perkalaba надихає своєю енергією та живістю Музика доволі абстрактна, а тексти не переобтяжені смисловими галюцинаціями. Співання слів – чи то любовної ахінеї, чи псевдо-фольклорного соцоптимізму – не те, щоб не має значення, але набирає радше енергетичної, аніж смислової функції, і не тягне на себе ковдри, підпорядковується логіці музики, логіці звуку. Грамотний панк чи раста зробить файну пісню з одного рядка, з яскравого словосполучення. Що ж тоді є цікавим? Драйв! Те, що зветься драйвом. Не зовсім вправне володіння інструментами відходить на концерті на другий план, де музики беруть своє позитивною, задерикуватою енергетикою, що накочує хвилями в зал зі сцени.

Присутність комунікації. Музика немовби сповнена фольклорних мотивів насправді претендує на те, щоб стати народною і граною на весіллях. Критики намагаються провести паралелі, порівняти з кимось. Але тут метода проста – еклектика і бриколаж. Все єдине. Легкість, гумор, безтурботність в такому поєднанні – фірмовий стиль.

Ненавмисність. Просто – музика Гір. Постійна присутність гір, чистого повітря, сонця. І головне, що це не імітація. Багато чого можна імітувати: інтелект, світову скорботу, але тільки не справжнє розгільдяйство, стьоб і відв’язанність.
Анархізм. Все, що подається сьогодні нам як події першочергового значеня, найважливіші фактори життя – політичні копирсання, шоу-бізнесові миготіння, великі гроші; все, що насправді не має жодного стосунку до людського життя, його глибинної сутності, а тільки забруднює простір і повітря – не почуєш в музиці “Familia Perkalaba”.

Familia Perkalaba – це не етно, не фолк, не автентика; Familia Perkalaba – це хтонічна музика. 10 разів Перкалаба була хедлайнером музичного фестивалю “Шешори” (пізніше – Арт-Поле). 220 – так називається перший трек першого альбому Перкалаби. 11 сторінок текстів гуцульських заклинань міститься під обкладинкою альбому “Мовленнєк”, який записали спільно лідер Братів Гадюкіних – Кузя (Сергій Кузьмінський) і продюсер Familia Perkalaba Mox. 21 людина в різний час грала чи співала в групі Перкалаба. Familia Perkalaba побувала з турами в таких країнах (Польша, Румунія, Німеччина, Австрія, Голландія, Швейцарія, Франція, Словакія).

Цитати:

“Familia Perkalaba – це рівень співробітництва на повній довірі і взаєморозумінні як у сім’ї. Тобто, коли у кожного свої таргани в голові, але кожен розуміє шо вони є у кожного і тому не таргани в голові головне, а взаємодовіра.

“Ми дуже ввічливі, акуратні і старанні. До своєї роботи ставимося дуже професійно”

“Ми завжди є відкриті для спільної творчості і експериментів у будь-яких напрямках. Це і є суть Familia Perkalaba”

“Familia Perkalaba росла і росте, і дорослішає. Це, в принципі, завжди було трохи більше, ніж просто група. Зараз це стало певною культурою. Музиканти відходять і приходять. Найголовніше ,думаю, відчувати, наскільки цей організм є живий”

“В нас кожен виступ як останній – така от наша філософія, філософія Familia Perkalaba”
Наразі Оркестр Радості і Щастя записали і підготували до релізу новий альбом DARABA 2016, який записувалось високо в горах в старій гуцульській хаті. https://soundcloud.com/familia-perkalaba/sets/familia-perkalaba-daraba-2016

Familia Perkalaba це:
Сергій Шваюк – вокал, труба
Любомир Чорнокожа – саксофон, бек вокал
Саша Котюх – труба, бек вокал
Олег Сабадиш – акордеон
Юра Шацький – гітара
Данило Добровольский – бас
Березень – барабани
Mox – Familia management

Kozak System

Площа драмтеатру (вул. Незалежності, 40, 42), 16 червня, 20:30

Детальніше Вхід вільний

KOZAK SYSTEM – український гурт, який постійно представляє Україну на європейських та світових музичних фестивалях.

В 2015 році польські ЗМІ назвали KOZAK SYSTEM найвідомішою командою з України, а трек “Kochaj i Żyj”, записаний разом з польським гуртом “Red Lips” – безумовним хітом, який опинився в трійці найкращих польських треків цього року. Влітку 2015 року KOZAK SYSTEM представляли Україну на міжнародному музичному фестивалі у Польщі “Oświęcim LIFE Festival”, де грали разом з UB40, Сhris De Burgh, Lemon та іншими відомими музикантами зі всього світу. В серпні KOZAK SYSTEM зіграли на чеському фестивалі TRUTNOFF, де стали хедлайнерами фестивалю разом із Prodigy, The Subways, Matisyahu.

Восени 2015 року Kozak System  проїхали найбільшими містами України з концертною програмою «НАШ МАНІФЕСТ». У березні 2016 року разом з польським гуртом Enej музиканти відіграли з аншлагом концертну програму «Warszawa-Київ» в київському клубі Sentrum: не всі бажаючі навіть змогли потрапити на концерт, через що було оголошено додатковий виступ. Після концертного літа в Україні, Європі, США та Канаді, в листопаді 2016 Kozak System представили EP платівку «Не Моя» в київському клубі ATLAS, а однойменний трек отримав перемогу в номінації «Синґл року» на церемонії нагородження «Селекція» від радіостанції Джем FM.

За чотири роки існування, Kozak System випустили три лонгплея: «Шабля»,  «Пісня Самонаведення» (з Тарасом Чубаєм) та «Живи  і люби», наразі триває студійна робота над четвертою платівкою, презентація якої запланована на осінь цього року. Тоді ж, під час всеукраїнського туру Kozak System, можна буде наживо почути нову концертну програму.

Брати Гадюкіни

Площа драмтеатру (вул. Незалежності, 40, 42), 16 червня, 22:00

Детальніше Вхід вільний

Гурт «Брати Гадюкіни» з’явився на зламі епох у 1988 році і став фундаментом для розвитку української рок-музики. За час свого існування колектив випустив 5 студійних альбомів, 4 концертних альбоми, 2 збірки хітів та зіграв безліч концертів в Україні, Росії, Європі і Канаді.
Гадюкіни легко поєднують панк, блюз, реггі, фольк, рок-н-ролл, галицький колорит, тотальний стьоб, вміння посміятись над собою та драйв, об’єднуючи кілька поколінь в одну велику родину.

Гурт виник у січні 1988 року в надрах Львівського рок-клубу, який започаткував майбутній бас-гітарист колективу – Ігор Мельничук.
Брати Гадюкіни мали тривалі паузи в творчості. У 1996 році  вони припинили концертну діяльнісь на 10 років, щоб у 2006 повернутися й зібрати аншлаг в київському  Палаці Спорту. Той концерт  слухачі назвали “Камбеком століття”.

В 2009 команда понесла величезну втрату – помер лідер і фронтмен “Братів” Сергій Кузьмінський. В пам’ять про нього в 2011 році відбувся триб’ют-концерт “Я вернувся домів” за участі найвідоміших українських музикантів. В підтримку концерту був записаний альбом, який в продаж не надходив і використовувався у якості промо-CD.

У 2013, на прохання друзів та шанувальників,  команда ухвалила рішення повернутися. І вже у вересні 2014 “Брати Гадюкіни” презентували альбом “Made in Ukraine”, з яким вирушили в тур містами України. Він завершився великим концертом у Києві. Гурт вирішив не шукати нового вокаліста, а співати все самим, творити щось на кшталт Театра Гадюкіних, тим самим віддаючи шану, любов і повагу до Сергія Кузьмінського, який, за словами музикантів, завжди з ними в серці.

В альбом “Made in Ukraine” увійшло 16 треків. Слухача чекала зустріч з більш дорослими Братами, але, звичайно, нікуди не ділась знайома кожному «фірмова» манера виконання та насичений різнобарвний саунд. Альбом витримано в кращих традиціях групи – mix українського Rhythm & Blues, гуцульського reggae, львівського шансону і міцних актуальних текстів.“Made in Ukraine” визнано однією з кращих платівок року.

В кінці 2014 і в 2015 музиканти проводять Всеукраїнський тур на підтримку альбому, долучившись до збору коштів на допомогу постраждалим в зоні АТО, переселенцям та пораненим.

У жовтні 2015 «Брати Гадюкіни» представили мальований кліп про депутатів та виборців – Історія однієї Курви. Відео викликало великий резонанс у суспільстві.

В листопаді 2015 команда презентувала пісню “Йде Нині Война” .

Навесні 2016 в Україні відбувся концерт “Зустріч Легенд», де на сцену вийшли гурт PIL (Джон Лайдон, ех–Sex Pistols) і Брати Гадюкіни. Обидві команди в чомусь схожі – почавши грати ще у 80-х, переживши кризи 90-х, вони поєднують музичні жанри у коктейлі з року, постпанку, реггей і ска та працюють на стику стилів. При цьому музика гуртів вже давно стала окремим стилем і сформувала музичні смаки кількох поколінь.

Влітку 2016 року відбулася прем’єра пісні «Тіло фальшивим тоном» на слова поетів Ґео Шкурупія та Михайля Семенка в рамках проекту «Рок-відродження» на Radio ROKS. Брати Гадюкіни разом з іншими українськими музикантами віддали шану українському літературному генію жаги до життя та справжньої любові до України.
29-го жовтня 2016 «Брати» зіграли сольний концерт у Києві в Caribbean Club.
Зі сцени прозвучали перевірені часом та нові хіти з “Made In Ukraine”, а також була представлена пісня “Нагла кров” з майбутнього альбому.

На сьогоднішній день колектив перебуває у відмінній музичній формі і багато концертує. Триває робота над створенням 12 пісень для нового альбому «Сміх і гріх» (реліз альбому -восени 2017 року). Паралельно іде робота над написанням музики до рок-опери «Башти Вавілону» (реліз – кінець 2017 року).

 

Tik Tu

Площа драмтеатру (вул. Незалежності, 40, 42), 17 червня, 18:00

Детальніше Вхід вільний

Tik Tu – тріо із Тернополя, що вдало грається із музичною стилістикою на основі мультиінструментальної тканини, змішуючи живі інструменти з електронним саундом, граючись на живо записаними звуковими петлями та семплами, поклавши їх на живий драмс.
Симбіоз synthpop, indie-pop та electronic заповнений текстовими картинками на кількох мовах: англійській, українській та литовській. Гурт записує свою музику у віддалених селах, подалі від шуму міста. Активно виступає в Україні, Польщі, Молдові, співпрацює з американським лейблом Moon Sound Records.

The Hypnotunez

Площа драмтеатру (вул. Незалежності, 40, 42), 17 червня, 19:00

Детальніше Вхід вільний

The Hypnotunez – український музичний гурт, який грає джаз, свінг, панк-рок, об’єднавши ці та інші музичні напрямки у свій власний стиль під назвою шаут-свінг. Також музиканти позиціонують свою музику як джаз-панк та свінгкор.

Boom Pam

Площа драмтеатру (вул. Незалежності, 40, 42), 17 червня, 20:30

Детальніше Вхід вільний

Boom Pam – гурт з міста Тель-Авів, Ізраїль, який грає мікс середземноморського, балканського, грецького року та серф-року. Основа – спекотні рифи гітари, вуду-барабани, замість баса – туба. Часом виникають банджо і саксофон. Це пісні міста, в якому зустрічаються культури з усього світу, далекого від консерватизму і монохромності.
За підтримки посольства Ізраїлю в Україні.

Бумбокс

Площа драмтеатру (вул. Незалежності, 40, 42), 17 червня, 22:00

Детальніше Вхід вільний

Бумбокс — український хіп-хоп і фанкі-ґрув гурт, створений 2004 вокалістом Андрієм Хливнюком та гітаристом Андрієм «Мухою» Самойлом. Більшість їх пісень написані українською мовою, деякі пісні на російській та англійській.

Cepasa

Площа драмтеатру (вул. Незалежності, 40, 42), 18 червня, 19:00

Детальніше Вхід вільний

Cepasa — український музикант, вокаліст і саунд-продюсер, що створює глибоку, але в той же час і танцювальну електронну музику. Його харизматичний вокал та саунд піднесли його до статусу одного з найкращих українським продюсерів. Музика Cepasa багато чому завдячує новим технологіям, особливо електронним музичним інструментам, синтезаторам, драм машинам. Його музика відома і за межами України.

THE ERISED

Площа драмтеатру (вул. Незалежності, 40, 42), 18 червня, 20:30

Детальніше Вхід вільний

The Erised — український електронний музичний гурт, дебютний EP якого вийшов у 2015 році на британському лейблі Med School Music — дочірньому підприємстві Hospital Records, де видаються London Elektricity, High Contrast, Netsky, Camo & Krooked та інші світові артисти. Група створює суміш електронного звучання та потужного вокалу Соні Сокурової.

Subcarpati

Площа драмтеатру (вул. Незалежності, 40, 42), 18 червня, 22:00

Детальніше Вхід вільний

Subcarpați – хіп-хоп гурт з Бухаресту, Румунія. Створений у 2010 році, він поєднує у собі хіп-хоп, тріп-хоп, денсхол, дабстеп з елементами румунської традиційної музики та прагне переосмислювати популярні мотиви, характерні для Румунії. Стиль у якому грає гурт часто називають «андерграундним фольклором».

Джим Моррісон. “Американська молитва”. Презентація

Музично-поетична презентація зібрання текстів леґендарного Джима Моррісона. Виконання каверів The Doors.
Палац Потоцьких (вул. Шпитальна 5), 17 червня, 18:00

Детальніше Купити квиток

Перша музично-поетична презентація першого в Україні повного ліцензійного зібрання текстів леґендарного Джима Моррісона — книжки «Американська молитва» від івано-франківського видавництва «П’яний корабель». Джим Моррісон волів вважати себе перш за все поетом, але знаний здебільшого як музикант. Ми покажемо вам обидва його виміри. Читання поезії плавно перетікатиме в кавери на пісні The Doors, які гратимуть культова Familia Perkalaba, що вже багато років є музичною візитною карточкою міста, та супергрупа The Lizard Kings, до складу якої входять музиканти відомих івано-франківських груп (Анaтолiй Бледних, Станiслав Боднарук, Андрiй Михайлов, Олексiй Ярош). А в самому Палаці експонуватимуться графічні роботи Кіріла Кіріллова, що ілюструють книжку.
Джим Моррісон — поет-візіонер і містик. Одержимий, сп’янілий поезією, музикою, театром і кіно проповідник древніх міфів, заклинань і прихованої від людського ока сторони реальності. Поет, що марить. Поет, що боїться. Поет, що страждає від перенасичення і виснаження. Поет, що розкладає світ на безліч дрібних деталей і конструює з них свою власну дійсність. Поезія Моррісона, маючи за собою потужне інтелектуальне тло, наївна й безпосередня, як дитина, незабруднена розумом, як свідомість первісної людини, що керується винятково інстинктами, розхристана, дика і навіжена, вдумлива й холоднокровно-спокійна, свіжа і задушлива. Це справжня поезія. Та, що нічого не стверджує. Та, що просто вказує на можливості. Відчиняє всі двері. В цей вечір у дворі Палацу Потоцьких ви можете увійти в ті з них, які вам сподобаються. А музика вестиме вас і не дозволить заблукати

Дмитрий Богомазов

Театр Кіно «Люм’єр» – веранда (вул. Грушевського, 3), 15 червня, 13:00

Детальніше Вхід вільний

Дмитрий Богомазов — український театральний режисер, театральний педагог, член Національного союзу театральних діячів України, Заслужений діяч мистецтв України.
Національна премія України ім. Т.Г.Шевченка за 2013 рік – за спектаклі «Гамлет» В. Шекспіра Одеського академічного українського музично-драматичного театру імені В. Василька, «Гості прийдуть опівночі» А.Міллера Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра і « Щуролов »О. Гріна Київського театру« Вільна сцена».
Працював в Театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра, в 2001 р заснував театр «Вільна сцена», який в 2011 р об’єднався з Театром на Лівому березі.
Поставив понад 30 вистав в Україні, Росії, Польщі, Франції, в т. ч. «Трохи вина, або 70 обертів» за Л. Піранделло, «Обманута» по Т. Манну, «Філоктет-концерт» за Софоклом, «Морфій» по М. Булгакову, «Роберто Зукко» по Б.-М. Кольтес, «Гамлет», «Отелло», «Сон в літню ніч» за У. Шекспіром, «Войцек» по Г. Бюхнеру і ін.

Павло Гудімов

Театр Кіно «Люм’єр» – веранда (вул. Грушевського, 3), 15 червня, 15:00

Детальніше Вхід вільний

Павло Гудімов – український арт-менеджер, колекціонер мистецтва, музикант. За освітою ландшафтний архітектор, закінчив Львівський лісотехнічний інститут. З 1991 року активно займається музикою. Виступає куратором і організатором виставок українських художників. У 2007 відкрив Арт-центр «Я Галерея», основна мета якої послідовна підтримка, розвиток і популяризація сучасного мистецтва. Діяльність «Я Галерея» не обмежується організацією виставок – арт-центр проводить лекції та майстер-класи, круглі столи і дискусії, ініціює музейні проекти, організовує виставки українських художників за межами країни, збирає бібліотеку.

Наталія Половинка

Театр Кіно «Люм’єр» – веранда (вул. Грушевського, 3), 16 червня, 13:00

Детальніше Вхід вільний

Наталія Половинка – українська співачка (сопрано), актриса, педагог. Лауреат Національної премії України імени Тараса Шевченка.
Закінчила Львівську державну консерваторію ім. М.Лисенка (клас професора М.Тарнавецкой) (1989), стажувалася в Центрі Е.Гротовского (Понтедера, Італія) (1991).
Актриса і музичний керівник театру ім. Л.Курбаса, художній керівник “Майстерні пісні”, солістка і педагог Державної хорової капели хлопчиків та юнаків “Дударик”.
Лауреат Національної премії ім.Т.Шевченко за виконання ролей у виставах за творами Григорія Сковороди, Платона і Василя Стуса (2006). 36 ММКФ: Приз «Срібний Георгій» за краще виконання жіночої ролі (Брати. Остання сповідь) (2014 року).

Володимир Єшкілієв

Театр Кіно «Люм’єр» – веранда (вул. Грушевського, 3), 16 червня, 14:00

Детальніше Вхід вільний

Володимир Єшкілієв – член Асоціації українських письменників, український прозаїк, поет, есеїст, ідеолог “Станіславського феномену”.
Автор роману «Адепт», написаному у співавторстві з Олегом Гуцуляком, книги прози «Візантійська фотографія», один з авторів проекту-касети «Тетрархія» та спільної з Андрієм Пустогаровим збірки поезій «Диптих», літературознавчого есе «Воццекургія Бет”, опублікованого також у книзі Іздрика «Воццек & Воццекургія», підручника «Історія релігії», низки оповідань, філософських есе і віршів, багатьох словникових гасел у глосарійному проекті «Четверга», упорядник глосарійного корпусу «Малої української енциклопедії актуальної літератури», автор концепції проекту «Імперія» журналу «Четвер», консультант «Південного акценту» та інших проектів.

Владислав Троїцький

Театр Кіно «Люм’єр» – веранда (вул. Грушевського, 3), 17 червня, 16:00

Детальніше Вхід вільний

Владислав Троїцький – український театральний режисер, продюсер. У 1987 р. закінчив радіотехнічний факультет КПІ; закінчив режисерсько-акторський факультет Російськоъ Академіъ Театрального Мистецтва, в минулому – «ГИТИС». У 1994 році заснував Центр сучасного мистецтва «Дах». У 2001 і 2002 лауреат нагороди «Київська Пектораль». З 2004 до 2009 рік викладав у Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого. У 2004 р. створив етно-хаос гурт «ДахаБраха». У 2007 р. заснувава мультидисциплінарний фестиваль “ГогольFest”.

Антон Овчінніков

Театр Кіно «Люм’єр» – веранда (вул. Грушевського, 3), 17 червня, 14:00

Детальніше Вхід вільний

Антон Овчінніков – хореограф, перформер, засновник та директор Міжнародного фестивалю сучасного танцтеатру «Zelyonka Fest». Викладач кафедри сучасної хореографії КНУКіМ (2006-2016) та лектор Польської платформи сучасного танцю у м. Любліні (2012, 2014).
Засновник фестивалю сучасного танцю «Точка перетину» (Київ – Харків – Херсон), проекту АРТІЛЬ спрямованого на підтримку молодих хореографів сучасного танцю і допомогу у створенні робіт для професійної сцени, Всеукраїнської Асоціації «Платформа Сучасного Танцю», хореограф «M.O.S.T. dance project» та співзасновник та художній керівник школи сучасного танцю «Black O!Range Dance Studio». У 2015 р. був членом журі міжнародної театральної премії «Total Theatre Award» в рамках фестивалю FRINGE (Edinburgh, Great Britain).

Влодзімєж Станєвський

Театр Кіно «Люм’єр» – веранда (вул. Грушевського, 3), 18 червня, 13:00

Детальніше Вхід вільний

Влодзімєж Станєвський – польський режисер, засновник і директор Осередку театральних практик Ґардженіце, автор есеїв та п’єс, програм підготовки актора.
Осередок театральних практик «Ґардженіце» (Ośrodek Praktyk Teatralnych «Gardzienice») – польська театральна група, що виникла в 1977 році з ініціативи Влодзімєжа Станєвського.
Першопочатковою ідеєю театру був пошук нового, натурального творчого середовища, відхід від міста, пошук та знаходження нового адресата, який міг би разом із акторами брати участь у спектаклі та його співтворити. Природнім джерелом натхнення для «Ґардженіц» була традиційна народна культура.
«Ґардженіце» є авторським проектом свого засновника Влодзімєжа Станєвського. З часом театр в Ґардженіцах звернув свою увагу на Стародавню Грецію як джерело європейської культури. Переносить забуті акторські техніки театру античної Греції, нав’язуючи до існуючих іконографічних літературних джерел, як також до пам’яток музики античної Греції. Це має на меті повернути із духу музики жанр трагедії. Колектив отримав міжнародне визнання, критики відносять його до типу експериментального антропологічного театру.

Олексій Шмурак

Театр Кіно «Люм’єр» – веранда (вул. Грушевського, 3), 18 червня, 14:00

Детальніше Вхід вільний

Олексій Шмурак – закінчив Київську консерваторію по класу композиції у Юрія Іщенко. До цього навчався композиції у Алли Загайкевич. У 2006-2017 співзасновник, співорганізатор та піаніст Ensemble Nostri Temporis (ENT), який був лідером української камерної сцени нової музики. Як учасник ENT провів низку мультимедійних проектів в Україні, Росії, Білорусі, Польщі та Німеччині.
У 2013 створює разом із артистом Олегом Шпудейко електроакустичний дует “Блук”. У 2014-2014 проводив разом із композитором та віолончелістом Золтаном Алмаші фестиваль сучасної та класичної музики “Гольфстрім”.
З 2014 співпрацює із музичним агенством УХО. З 2016 постійний учасник та автор ідей простору “Плівка”, переважно у співпраці з куратором Дмитром Казаковим. Створював музику на замовлення численних польских, австрійських та російських інституцій.

Євгеній Вітошкін

Театр Кіно «Люм’єр» – веранда (вул. Грушевського, 3), 18 червня, 15:00

Детальніше Вхід вільний

Вітошкін Євгеній – музейний менеджер, керівник відділу Київської національної картинної галереї, мистецтвознавець, оцінювач творів мистецтва, куратор культурних проектів Інституту стратегічних досліджень імені Голди Меїр.